Шостий тиждень після Пасхи. Середа. Підтримка місії Аполлоса (Ді 18:23–28)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«І перебувши там деякий час, він рушив далі й пройшов за порядком Галатський край та Фригію, утверджуючи всіх учнів. 24. Один юдей на ім’я Аполлос, олександрієць родом, людина красномовна й сильна в Писанні, прибув до Ефеса. 25. Він був наставлений на шлях Господній і, палаючи духом, бесідував і навчав точно про Ісуса, дарма що знав тільки хрещення Йоана. 26. Отож він сміливо почав говорити в синагозі. А почувши його, Прискилла й Акила взяли його до себе й точніше виклали йому путь Божу. 27. Коли ж він хотів піти в Ахаю, брати заохотили його до того й написали учням, щоб його прийняли. І він, прибувши, багато допомагав тим, що увірували, завдяки ласці, 28. бо сильно поконував юдеїв, доводячи з Письма прилюдно, що Ісус – Христос».

Коментар до тексту

У Ді 18:1–23 Лука згадує, що після проголошення Доброї Новини в Коринті та Ефесі апостол Павло через Касарію Приморську подався до Антіохії Сирійської, звідки невдовзі вирушив у свою Третю місійну подорож (52–57 рр.; пор. Ді 18:23; 19:1–21:26), яку розпочав з утвердження місцевих Церков у Галатії та Фригії (територія сучасної Туреччини). Тим часом до Ефеса прибув єврей з олександрійської діаспори на ім’я Аполлос, який знав тільки про хрещення покаяння Йоана, проте був чоловіком красномовним і добрим знавцем Святого Письма, кимось «наставлений на шлях Господній і, палаючи духом, бесідував і навчав точно про Ісуса» (вв. 24–25). Тут на допомогу Аполлосові прийшли Акила та Прискилла (пор. 1 Кор 16:19; Рим 16:3–5; 2 Тим 4:19) – єврейське подружжя, яке прийняло Христа й було змушене виїхати з Рима з іншими євреями через наказ імператора Клавдія. Коли вони перебували в Коринті, до них пристав апостол Павло, і тоді вони разом виготовляли намети для прожитку й благовістували Ісуса (Ді 18:2–3; пор. 1 Кор 4:12; 1 Сол 2:9; 2 Сол 3:7–8). Після того, як Акила та Прискилла взяли Аполлоса «до себе й точніше виклали йому путь Божу» (в. 26), той пішов ревно проголошувати Ісуса до Ахаї (римської провінції, розташованої вздовж Егейського моря від Ефеса, включно з Коринтом та Атенами), утверджуючи тих, які увірували, і доводячи на основі Писання, що Ісус − обіцяний Богом Месія (вв. 27–28).

Meditatio (розважання)

«Коли ж він хотів піти в Ахаю, брати заохотили його до того й написали учням, щоб його прийняли. І він, прибувши, багато допомагав тим, що увірували, завдяки ласці». Цей вірш свідчить про те, як перші християни в Ефесі не тільки змогли підтримати ревність свого нового співбрата Аполлоса, але й заохотили його до місіонерської діяльності. Ефесяни також написали іншим християнам, щоб його прийняли. Інакше кажучи, вони не тільки не обрізали йому крил і не знеохотили його, але й утвердили в ревності. Апостол Павло в Посланні до Филип’ян каже: «Бо то Бог викликає у вас і хотіння, і діяння за Своїм уподобанням» (Флп 2:13). Глибоко усвідомивши природу такого хотіння, християни Ефеса спричинилися до розвитку цього щирого запалу.

Відповідь Аполлоса на Божу благодать та сприяння цій благодаті з боку ефесян принесли свої чудові плоди: Аполлос зміг допомогти багатьом, які увірували в Ісуса. Свій дар красномовства та знання Писання він не затримав для себе й не закопав його. Апостол Павло в Першому посланні до Коринтян пише: «Кожному дається виявлення Духа на спільну користь. 8. Одному-бо дається через Духа слово мудрости; іншому згідно з Тим Самим Духом − слово знання; 9. іншому − віра в Тім Самім Дусі; іншому − дар зцілення у Тім єдинім Дусі; 10. іншому − сила творити чуда; іншому − дар пророкування; іншому − розпізнавання духів, іншому − різні мови, іншому ж − тлумачення мов. 11. А все це чинить один і Той же Дух, що розподілює кожному, як Він хоче» (1 Кор 12:7–11).

Бог не залишив Свою Церкву без сучасних Аполлосів, ані не обділив їх Своїми дарами. Проте нам сьогодні треба нових Акил і Прискилл та людей, подібних до перших християн в Ефесі, які зможуть розпізнати дари іншої особи й допоможуть їх розвинути, посильно сприяючи у служінні. Перші християни в Ефесі не сказали Аполлосові: ти ревний і маєш трохи знань, це правда, але тобі треба пройти ще це і це, і те. Ні, вони повелися інакше, бо були чутливі настільки, що «взяли його до себе й точніше виклали йому путь Божу» (в. 26). Вони розділили з ним житло, присвятили час, настановили, наскільки це було потрібно, а далі, бачачи його ревність, посприяли в його подальшій християнській дорозі.

Oratio (молитва)

«Укажи мені, о Господи, Твої дороги, навчи мене, де Твої стежки» (Пс 25:4).

Contemplatio (споглядання)

Бог створив світ з нічого, а людям, які є Його образом і подобою, доручив бути представниками Свого мудрого і справедливого правління. Бог хоче керувати світом через людей. Він запрошує нас до участі у проєкті відновлення вселенної, а це вимагає вміння та здатності слухати Його голос, відкриватися на дію Святого Духа, бути уважними до ближніх, учитися розпізнавати власні дари та дари інших і сприяти їхньому розвиткові. Троїчний Бог хоче робити через нас неймовірні речі, але для того, щоб це стало можливим, нам треба навчитися розпізнавати Його кроки, Його волю, Його стиль, а найважливіше, як Він діє в житті одних людей через інших.

2 коментарі до “Шостий тиждень після Пасхи. Середа. Підтримка місії Аполлоса (Ді 18:23–28)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.