Шостий тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Любов як шлях до отримання найвищого дару (1 Кор 2:9–3:8)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Але, як написано: “Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять”. 10. Нам же Бог об’явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі. 11. Хто-бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, що в ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого. 12. Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога; 13. про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, духовні речі духовними словами подаючи. 14. Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить, це глупота для неї, і не може вона його зрозуміти, воно-бо Духом оцінюється. 15. Духовна ж судить усе, а її ніхто не судить. 16. “Хто-бо спізнав задум Господній, щоб він його навчив?” Ми ж маємо задум Христовий. 3:1. І я, брати, не міг до вас говорити як до духовних, але як до тілесних, як до немовляток у Христі. 2. Я молоком поїв вас, не їжею, ви-бо не могли їсти її, та й тепер ще не можете, 3. бо ви ще тілесні. Якже між вами зависть та суперечки, то хіба ви не тілесні й не поводитесь як звичайні люди? 4. Бо коли хто каже: “Я – Павлів”, а інший: “Я – Аполлосів”, то хіба ви не звичайні люди? 5. Що таке Аполлос? Що Павло? – Слуги, через яких ви увірували, і то як кому дав Господь. 6. Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, 7. так що ні той, хто садив, є чимось, ні той, хто поливав, а Бог, Який зрощує. 8. І хто садить, і хто поливає є одне, але кожний отримає власну нагороду згідно зі своїм трудом».

Коментар до тексту[1]

У цьому уривку апостол Павло доводить, що тільки Святий Дух дає людині можливість зрозуміти Божу мудрість, адже людина не здатна зробити цього сама. Тому апостол заохочує коринтян усвідомити потребу справжньої мудрости, яку дарує Божий Дух, і Він провадить християн до гармонійної єдности між собою та допомагає будувати правильні стосунки з Господом.

Павло також перестерігає коринтян, щоб вони не оцінювали своїх провідників за критеріями людської мудрости, а заохочує робити це у світлі мудрости Божої. Він також пригадує їм, що тільки Бог насправді духовно годує та зрощує людей, а не той чи той християнський лідер.

Meditatio (розважання)

«Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять». Цитуючи Іс 64:4, Павло стверджує, що людина не може зрозуміти Божих речей звичайними людськими змислами. Діяння Бога неможливо ні уявити, ні передбачити. Ісая говорить про це і в інших місцях, головно там, де йдеться про спасіння, яке Бог хоче дарувати людині через Страсті Свого Месії: «І як жахалися численні, глядівши на Нього, – вигляд Його не мав нічого людського в Собі, – 15. так многота народів буде на Нього дивуватись, царі затулять рота свого, бо таке побачать, що їм не оповідалось, довідаються про таке, чого не чули» (Іс 52:14–15); «Бо ось Я творю Нове Небо й Нову Землю, і те, що було перше, не буде згадуватися більше, ані спадати на думку» (Іс 65:17).

Проте віруючі можуть заглиблюватися в Божі таємниці, якщо відкриваються на дію Святого Духа, Якого їм щедро дарував Господь: «Нам же Бог об’явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі» (1 Кор 2:10). Ми відкриваємося на дію Святого Духа, коли перебуваємо в любові. Саме любов до Бога, а не любов до мудрости чи знання, дарує розуміння Божих речей, як-от Історії Спасіння, яка реалізується через Страсті та Воскресіння Ісуса Христа.

Пізніше в цьому ж посланні Павло пояснює, що мудрість і знання є духовними дарами Святого Духа: «Одному-бо дається через Духа слово мудрости, іншому, згідно з Тим Самим Духом, слово знання» (1 Кор 12:8). Дорога до мудрости та знання пролягає через визнання та проголошення Ісуса Христа єдиним Господом нашого життя, тобто через підпорядкування Йому всього нашого життя. Тільки після того Святий Дух – Дух Отця і Сина, один зі Святої Тройці − увіходить у наше життя та, наповнюючи численними дарами, зрощує в нас плоди святости, просвічує наші духовні очі й відкриває наше серце до Божої логіки речей.

Oratio (молитва)

«Яка велика, Господи, Твоя доброта, що її Ти зберіг тим, що Тебе бояться, і чиниш тим, що до Тебе прибігають, перед людськими синами!» (Пс 31:20).

Contemplatio (споглядання)

Незважаючи на те, що людина нездатна своїм кволим розумом пізнати Господа, вона може заглиблюватися в Нього, перебувати в Ньому та жити Ним через любов. Ми створені з любови для того, щоб жити любов’ю. Це і є найвищий рівень та якість життя, яке має вічний вимір. На Тайній Вечері Ісус сказав: «Коли хтось Мене любить, то й Слово Моє берегтиме, і злюбить його Мій Отець, і прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло» (Йо 14:23). Отож коли ми любимо Господа, тоді Він перебуває в нас, а маючи Господа, маємо й усе інше, і навіть більше, ніж нам потрібно, бо найвищий дар, який може отримати людина, – це дарування Господом Самого Себе.

---

[1] Деякі думки в коментарі до тексту та розважанні основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 1 Cor 2:9–3:8.