Шостий тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Усвідомлювати найважливіше (1 Кор 3:18–23)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Нехай ніхто себе не обманює! Як комусь із вас здається, що він мудрий у цьому віці, хай дурним стане, щоб зробитися мудрим, 19. бо мудрість цього світу – глупота в Бога. Написано-бо: “Він ловить мудрих їхніми хитрощами”, 20. і ще: “Господь знає думки мудрих, що вони марні”. 21. Тому нехай ніхто не хвалиться людьми, усе-бо ваше: 22. чи то Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє – усе ваше, 23. ви ж − Христові, а Христос – Божий».

Коментар до тексту

Говорячи про справжню мудрість, св. Павло підкреслює, що найбільшою глупотою є те, коли хтось про себе думає, що він мудрий, але таким насправді не є. Апостол наводить дві цитати зі Старого Завіту (Йов 5:13; Пс 94:11), щоб продемонструвати, що суто людський підхід та спосіб думання − помилкові. Християни є мудрими тільки тоді, коли вміють узгоджувати свої бажання з планами, які для них має Бог. У вв. 21–23 Павло пояснює, що брак мудрости в коринтян виявляється в надмірному бажанні покладатися на того чи того проповідника або вчителя у вірі, позаяк усі місіонери покликані служити Господеві, тому варто передусім покладатися на Бога й саме до Нього спрямовувати своє серце. Бог дарував віруючим не тільки вчителів, але й усі речі, що вказує на велику гідність християн у Божих очах. Ми всиновлені Богом як Його улюблені доньки і сини та брати і сестри Ісуса Христа, а це означає, що ми беремо участь у Христовому пануванні над усією вселенною (пор. 1 Кор 15:24–28) та є володарями всього творіння (пор. 2 Кор 6:10). Отож ми повинні усвідомлювати свою владу над творінням і покликані жити у свободі та славі Божих дітей (пор. Рим 8:21), бо саме це Христос здобув для нас на Хресті (Гал 4:31). Видається, що коринтяни забули про все це, тому зосередилися на другорядних речах. Апостол хоче, щоб вірні в Коринті зрозуміли, що мають одного великого Господа – Ісуса Христа і належать тільки Йому[1].

Meditatio (розважання)

«Тому нехай ніхто не хвалиться людьми, усе-бо ваше: 22. чи то Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє – усе ваше, 23. ви ж − Христові, а Христос – Божий». Багато людей пишається тим, що має гарну посаду або працює на якусь відому особу. Такі факти часто можуть завищувати самооцінку людини і сприяти розвиткові гордині, яка завжди є виявом великої короткозорості. Буває і таке, що деякі особи в Церкві мають якесь важливіше служіння чи публічну відповідальність, тому можуть цим дуже гордитися, а навіть впадати у надто серйозне сприйняття власної особи. Інколи люди вважають, що їхнє згромадження чи спільнота кращі за інших, або ж пишаються знайомством чи приятелюванням з якоюсь відомою постаттю й через це трохи заносяться. Загалом усі такі ситуації вказують на брак усвідомлення чогось дуже істотного та важливого.

Та найважливішим є факт, що ми всі сотворені на образ і подобу Бога та є безмежно Ним люблені, люблені настільки, що коли ми відпали від Його життя, щедро дарованого нам, то Сам Господь – Творець вселенної – став нашим Спасителем та Відкупителем. Господь є не тільки відповідальним Творцем, але й Батьком, Який любить нас любов’ю, що перевершує наше розуміння. Ця любов є причиною того, що Бог бажає, щоб усі люди були спадкоємцями Його Царства, розділили з Ним вічне життя. Ця наша гідність у Божих очах і є нашим найбільшим скарбом та щастям, чимось таким грандіозним та вражаючим, що наш розум просто нездатний це осягнути. У світлі цих Божих дарів усе інше має свою, але не превалюючу вартість.

Oratio (молитва)

«Укажи мені, о Господи, Твої дороги, навчи мене, де Твої стежки» (Пс 25:4).

Contemplatio (споглядання)

Люди, які спрямовують наше серце до Господа, указують нам справжню Дорогу, Правду та Життя (пор. Йо 14:6), гідні пошани, але ми повинні розуміти, що вони хочуть прив’язати нас не до себе, а до Господа. Чим більше ми перебуваємо в Господі, чим глибші наші стосунки з Ним, тим краще вміємо вибудовувати належну ієрархію цінностей у житті та відрізняти головне від другорядного. Справжні служителі є тільки «предтечами» Христа і вміють бути прозорими для Бога. Ті ж, які правильно відповідають на євангельське послання, уміють, перефразовуючи св. Августина, «ставити Бога на перше місце, щоб усе інше ставало на свої місця». Ті, які перебувають у Господі, намагаються поводитися з іншими так, як би це робив Сам Христос.

---

[1] The Navarre Bible. Saint Paul’s Letters to the Сorithians. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, Р. 48–49.