Середа першого тижня Великого посту. Сотворення людини (Бут 1:24-2:3)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«Тоді сказав Бог: Нехай земля виведе з себе живі створіння за їхнім родом: скотину, плазунів і диких звірів за їхнім родом”. І сталося так. 25. І сотворив Бог диких звірів за їхнім родом, скотину за родом її, і всіх земних плазунів за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. 26. Тож сказав Бог: Сотворімо людину на Наш образ і на Нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі”. 27. І сотворив Бог людину на Свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. 28. І благословив їх Бог і сказав їм: “Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звірем, що рухається по землі”. 29. По тому сказав Бог: Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу. 30. Всякому ж дикому звіреві, всякому небесному птаству, всьому, що повзає по землі й має в собі живу душу, Я даю на поживу всяку зелень трав”. І так сталося. 31. І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре. І був вечір, і був ранок – день шостий. 2:1. Так закінчено небо й землю з усіма її оздобами. 2. Бог закінчив сьомого дня Своє діло, що Його творив був, і спочив сьомого дня від усього Свого діла, що творив був. 3. І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього Свого діла, що творячи зробив був».

Коментар до тексту

Людина є вінцем творіння (Бт 1:26-30). Основна ідея першого опису сотворення – це ідея примату людини серед інших Божих творінь. Сотворенню людини передує урочистий вступ (1:26). Божественне «сотворімо» в цілому Гексамероні (грецька назва шістьох днів творення, яка дослівно означає «шестоднев») вжито тільки один раз. Людина створена на образ Троїчного Бога. Ім’я אָדָם / Аdam походить від однойменного прикметника, який дослівно означає «червоний, рудий» і може вказувати на колір землі, з якої створено людину. Це ім’я також відображає гру слів з іменником אֲדָמָה / Adamah – дослівно «ґрунт, земля», і може означати як одну людину, так і все людство. Людина – це спільнота чоловіка і жінки; людська пара. Бути людиною – це бути чоловіком і жінкою. Чоловік і жінка рівні між собою, між ними немає жодної різниці, яка б стосувалася природи. Єдина відмінність − це особливості тіла та завдання стосовно одне одного.

Людина сотворена на образ і подобу Божу. Отці Церкви навчають, що образ (євр. צֶלֶם / tselem) має конкретний характер − вигляд, зображення, натомість подоба (євр. / demut) – це абстрактне поняття, повʼязане з ідеєю та задумом.

Число «сім» у єврейській культурі означає досконалість. Сьомий день – Субота, день відпочинку. Єврейський термін שַׁבָּת / shabat означає «припинення, відпочинок». Відпочинок Бога – віха, яка відділяє великі творчі діяння Бога від нового періоду, в якому починає діяти співучасник Божих задумів – людина. Однак для Божого Промислу відпочинок не настає ніколи – «Отець Мій діє по сьогодні, і Я дію» (Йо 5:17). У суботу людина відмовляється від справ, які підкреслюють її владу над природою, і це повинно бути постійним пригадуванням про вищу владу Творця. 

Meditatio (розважання)

«Тож сказав Бог: Сотворімо людину на Наш образ і на Нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі”. 27. І сотворив Бог людину на Свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх». Розповідь про сотворення людини є світоглядною і програмною водночас – ми відкриваємо для себе правду про Бога, про нас самих та мету, для чого ми створені. Термін на позначення Бога у єврейській мові звучить як אֱלֹהִים / Elohim, тут вжито іменник чоловічого роду в абсолютній множині (pluralabsolute). Це означає, що Бог є один, але Він посідає повноту буття.

Єврейське дієслово בָּרָא / bara дослівно означає «творити», і воно постійно використовується у першій главі книги Буття. У Старому Завіті це слово вживається виключно на означення діяльності Господа (Ягве) – люди не можуть творити так, як це робить Бог. Це ж дієслово містить у собі ідею впорядкування та надання певної функціональності.

Єдиний Бог, посідаючи повноту буття і будучи спільнотою осіб Отця, Сина і Святого Духа, творить нас на Свій образ і подобу та поручає нам відповідальність за цей світ. Господь дає людині два головні завдання: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю (для того створив їх чоловіком і жінкою; інших людей немає і не буває!, а сучасні гендерні теорії – не більше ніж плід фантазії окремих людей) та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звірем, що рухається по землі» (Бут 1:28).

У Месопотамії вірили, що царі сотворені на образ (בְּצֶלֶם / betselem) богів, і вважалися їхніми синами. Єврейське слово tselem також вживалося на позначення статуї або висіченого з каменю зображення. Царі часто ставили свій образ в різних місцях царства як нагадування про своє панування. Розповідь про сотворення говорить, що тільки Бог є Царем, і Він, створивши чоловіка і жінку на Свій образ, послав їх у світ як служителів Своєї царської влади. Гідність бути синами і дочками Господа дається не правителям світу, але усім людям (усі чоловіки і жінки беруть участь у владі Бога Царя)[1].

Oratio (молитва)

«Господи, Боже наш, яке предивне Твоє ім’я по всій землі! Ти возніс славу Свою вище неба. 3. З уст дітей і немовлят учинив єси хвалу супроти Твоїх супостатів, щоб угамувати ворога й бунтаря. 4. Коли на небеса спогляну, твір Твоїх пальців, на місяць та на зорі, що створив єси, 5. то що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш. 6. Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою й честю увінчав його. 7. Поставив його володарем над творами рук Твоїх, усе підбив йому під ноги: 8. вівцю й усю скотину, та ще й дикого звіря, 9. птицю небесну й рибу в морі, і все, що морськими стежками ходить. 10. Господи, Боже наш, яке предивне ім’я Твоє по всій землі» (Пс 8).

Contemplatio (споглядання)

Наше покликання – бути образом, тобто віддзеркалювати та реалізувати мудре і справедливе правління Бога у світі. Це надвідповідальне завдання вимагає постійного спілкування з Первообразом, саме для цього у Старому Завіті Господь установив час перерви і відпочинку – Суботу, а в Новому Завіті Ісус подарував нам неділю. У неділю – восьмий день, початок нової седмиці і нового творіння благодаттю Воскреслого Христа − маємо нагоду у спілкуванні з Господом переосмислювати нашу відповідальність за своє життя і життя світу…


[1]Т. Gray, J. Cavins. Walking with God: A Journey through the Bible. Ascension Press 2010. Kindle Edition. Kindle Locations 239-249.

1 коментар до “Середа першого тижня Великого посту. Сотворення людини (Бут 1:24-2:3)”

  1. Сподоби, Господи, споглядати. Дозволь прийняти незмірно велику милість Твою. Ми – діла Рук Твоїх. Дякуємо Тобі, Господи.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *