Різдво Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. Улюблені доньки і сини Отця в Ісусі Христі (Гал 4:4–7)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Як же сповнився час, Бог послав Свого Сина, що народився від жінки, народився під Законом, 5. щоб викупити тих, які під Законом, щоб ми прийняли усиновлення. 6. А що ви − сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, Який взиває “Авва, Отче!”. 7. Тому ти вже не раб, а син, а коли син, то спадкоємець, завдяки Богові».

Коментар до тексту

У Гал 4:1–7 св. Павло говорить, що подібно як колись Ізраїль перебував у Єгипті, так само цілий світ був у рабстві гріха, але Бог послав Свого Сина та Духа і через ці відкупительні й спасенні дії об’явив Свою справжню природу[1]. З приходом Божого Сина, а головно через Його Страсті та Воскресіння, сповнився час очікування Божого Месії, і почалася нова ера. Ніхто інший, але Сам Божий Син став людиною через народження від жінки в конкретному часі й конкретній культурі. Божий Син виявися також обіцяним пророками Месією та Спасителем не тільки Ізраїлю, але й цілого світу. Божий Син, народившись як єврей серед народу, який намагався жити згідно з Божим Законом, отримав ім’я Ісус. Цей Закон вказував на Божі дороги, але не давав сили ними ходити, тому знання цих доріг тільки побільшувало свідомість гріха. Відтак через Свою Смерть і Воскресіння Ісус – Божий Син – викупив усіх від «рабства» Закону, і подібно як колись Бог, визволивши Ізраїль з Єгипту, усиновив його (Вих 4:22–23; Ос 11:1), усиновив нас Отцеві, дарувавши нам Свого Духа, Який постійно легітимізує наш статус Божих дітей та спадкоємців Його Царства.

Meditatio (розважання)

«А що ви − сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, Який взиває “Авва, Отче!”». У розмові з Никодимом Ісус каже: «Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. 17. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним світ спасти» (Йо 3:16–17). Якщо ми приймаємо дар спасіння в Божому Сині Ісусі Христі, тоді Його Дух, Який водночас є Духом Отця, оселюється в нас і наповнює нас новим життям Божих доньок і синів.

Коли ми заглиблюємося в тайну Ісуса Христа, починаємо глибше усвідомлювати дар Божого Сина, тоді Святий Дух привідкриває нам тайну любові Отця, найповнішою мірою явлену у Воплоченні, Житті, Страстях та Воскресінні Його Єдинородного Сина. Завдяки благодаті Святого Духа, у Сині відкриваємо для себе справжнє Боже обличчя і той неймовірний факт, ким ми є для Отця через Його Сина.

Божий Син, ставши людиною, ні на мить не переставав відчувати особливий зв’язок з Отцем, Якого Він найчастіше називав «Аввою», – саме таким словом у культурі, у якій жив Ісус, мала дитина зверталася до свого батька. Арамейське «Авва» в перекладі на українську дослівно означає «татусь». Ісус звертався до Бога саме так навіть у найскладніші моменти Свого життя, як-от під час молитви перед Своїми Страстями у Гетсиманії (Мк 14:36). Тому Павло пригадує галатам і нам сьогодні, що через відкуплення й усиновлення в Ісусі Христі ми завжди повинні пам’ятати: що б ми не досвідчували в житті і що б не відбувалося навколо нас, тепер ми назавжди улюблені Божі доньки і сини, спадкоємці Його Царства.

Oratio (молитва)

«Ти − мій Батько, мій Бог, скеля спасіння мого» (Пс 89:27).

Contemplatio (споглядання)

У Посланні до Римлян апостол каже: «Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли Дух усиновлення, Яким кличемо: “Авва! – Отче!”. 16. Сам Цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми – діти Божі, 17. а коли діти, то й спадкоємці ж Божі – співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із Ним, щоб разом із Ним і прославитися. 18. Гадаю бо, що страждання нинішнього часу не гідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися» (Рим 8:15–18). У народженні Божого Сина у світ народилися і наша нова неймовірна надія, наша певність і наше вічне життя…

---

[1] N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 409.