Понеділок Святого Духа (Мт 18:10−20)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу-бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя Мого Небесного Отця. 11. Бо Син Чоловічий  прийшов спасти те, що загинуло. 12. Що ви гадаєте? Коли хтось має сто овець, і одна з них заблудить, чи він не кине дев’ятдесят дев’ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала? 13. І коли пощастить знайти її знову, істинно кажу вам, що радіє нею більше, ніж дев’ятдесят дев’ятьма, що не заблукали. 14. Так само і в Отця вашого Небесного немає волі, щоб загинув один з тих малих. 15. А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого. 16. Коли ж він не послухає тебе, візьми із собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків. 17. І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар. 18. Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі. 19. Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм Моїм Отцем Небесним, 20. бо де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них».

Коментар до тексту

У Мт 18 вміщено навчання Ісуса про Церкву. Цей текст особливий тим, що тут іде мова не так про Церкву як інституцію та про ролі і завдання її членів, як про унікальність її внутрішньої природи. Ісус розповідає Своїм учням, чим є Церква у своїй сутності, тобто йдеться здебільшого про те, які стосунки повинні бути між синами і доньками Царства Божого, яке являється на цій землі через Церкву. Вірші 10−14, по суті, попереджують повчання Ісуса у віршах 15−20. Під «малими» (в. 10) Господь має на увазі не вік, але статус – це можуть бути новонавернені особи або прості та смиренні учні Ісуса. Притчею про заблукану вівцю (вв. 12−13) Ісус хоче сказати, що Церква є спільнотою, до якої Бог приводить людей для того, щоб вони не загинули, заблукавши на манівцях життя. Проте це також спільнота живих осіб зі своїми слабкостями та особливостями, тому провідники Церкви повинні терпеливо чувати над стосунками членів Церкви (вв. 15−20) і дуже виважено застосовувати різні дисциплінарні методи стосовно окремих осіб задля загального добра спільноти.

Meditatio (розважання)

«Бо де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них». До спільноти у Коринті великий апостол народів Павло писав: «Вірний Бог, що вас покликав до спільности зі Своїм Сином Ісусом Христом, Господом нашим. 10 . Благаю вас, брати, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили, щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й одній думці. 11. Я бо довідався про вас, мої брати, від людей Хлої, що між вами є суперечки. 12. Казку ж про те, що кожен з вас говорить: “Я – Павлів, а я – Аполлосів, а я – Кифин, а я – Христів”. 13. Чи ж Христос розділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас? Або хіба в Павлове ім’я ви хрестилися? 14. Дякую Богові, що я нікого з вас не охрестив, крім Криспа та Ґая, 15. щоб не сказав хтось, що ви були охрещені в моє ім’я. 16. Охрестив я теж дім Стефана, а більше не знаю, чи хрестив я когось іншого. 17. Христос же послав мене не хрестити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб Хрест Христа не став безуспішним. 18. Бо слово про Хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, − сила Божа» (1 Кор 1:9−18).

Павло дуже стурбований різними суперечками та поділами всередині молодої християнської спільноти. Старі звички нових членів Церкви добряче давалися взнаки, тому Павло каже, що Хрест Ісуса повинен стати тією силою, яка допоможе їм долати власну гординю та нездорові амбіції. Тільки черпаючи силу від Ісуса Христа − Розп’ятого і Воскреслого, кожна людина зможе будувати нові стосунки, жити новим життям, творити спільноту, а не руйнувати і розділяти.

Бог хоче, щоб ми творили одну велику спільну родину – Церкву, яка є Тілом Христа, а Він − Головою (Еф 5:23; Кол 1:18). Саме у спільноті Церкви ми, зібрані в ім’я Христа, збудовані прикладом Його Життя, можемо ставати новими людьми – «новим творінням». В іншому листі до тих же коринтян апостол Павло писав: «Тому коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове. 18. Усе ж від Бога, Який примирив нас із Собою через Христа і дав нам службу примирення» (2 Кор 5:17−18).

Oratio (молитва)

«Царю Небесний, Утішителю, Душе Істини, що всюди Єси і все наповняєш, Скарбе дібр і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші».

Contemplatio (споглядання)

Сьогодні в особливий спосіб Церква літургійно прославляє Третю Особу Пресвятої Тройці – Святого Духа. Без Святого Духа не може бути ні Церкви, ні єдності, ні врешті-решт − життя. Святий Дух – Той, Хто невидимо повертає до єдності з Отцем та делікатно спонукає до примирення одних з одними розсіяних та заблуканих Божих дітей. Він діє, де хоче (Йо 3:8) і як хоче, але постійно шукає навіть одну заблукану овечку, щоб не допустити її загибелі (Мт 10:14). Дуже важливо залишатися відкритими на Його подих та дію. Ще на початку 90-х одна моя товаришка монахиня сказала мені, що старець-студит Олександр, який тоді мешкав у Римі (недавно відійшов до дому Отця), якось сказав: «Дух Святий є простий…». З роками я чимраз більше починаю доростати до цього розуміння. Святий Дух з великою любов’ю і повагою лагідно запрошує нас, щоб ми, переступивши через наші слабкості, у спільноті Церкви відкрилися до сопричастя Життя з Отцем та Його Сином – Господом нашим Ісусом Христом.