Понеділок шостого тижня Великого посту. Початок історії Якова (Бут 27:1-41)

Час прочитання: 12 хвилин

Lectio (читання)

«Як постарівся Ісаак, та вже й зір його притупився, недобачав, то покликав він Ісава, свого старшого сина, та й каже йому: “Сину мій!” Той відповів: “Тут я”. 2. А він каже: “Оце я старий, не знаю дня моєї смерти. 3. Візьми твоє знаряддя, твій сагайдак і твій лук, та й піди в поле й піймай для мене дичину, 4. та й зготуй мені смачну страву, так, як я люблю, і принеси мені; нехай я з’їм, щоб за те благословила тебе моя душа перед смертю”. 5. Ревека ж чула, як Ісаак говорив до Ісава, свого сина. І вийшов Ісав у поле вполювати дичину для батька. 6. Тоді Ревека й каже до Якова, сина свого так: “Оце чула я, як твій батько говорив до Ісава, твого брата: 7. “Принеси мені дичини і зготуй для мене смачну страву: нехай я з’їм і благословлю тебе перед Господом, заки ще помру”. 8. Тепер же мій сину послухай мене, що я тобі наказую. 9. Піди-но в отару і принеси мені звідти двоє козенят гарненьких, а я зготую з них смачну страву для твого батька, як він любить. 10. Тоді внесеш її твоєму батькові, щоб він її з’їв і щоб благословив тебе перед своєю смертю”. 11. Але Яків каже до Ревеки, своєї матері: “Таж Ісав, мій брат, мужчина волохатий, а я гладенький. 12. Ану ж мій батько помацає мене, і в його очах я буду як той, що глузує з нього, і так я наведу на себе прокляття, а не благословення”. 13. Тоді каже до нього його мати: “На мені буде твоє прокляття, мій сину! Ти слухай тільки мене та піди і принеси мені (козенят)”. 14. Пішов же він, узяв їх і приніс своїй матері; а вона зготувала смачну страву, як любив його батько. 15. І взяла Ревека щонайдорожчу одежу Ісава, свого старшого сина, що була в неї дома, і одягла в неї Якова, свого молодшого сина, 16. а кізлячими шкірами обгорнула його руки і гладеньке тіло в нього на шиї. 17. Тоді дала вона в руки Яковові, своєму синові, смачну страву і хліба, що зготувала. 18. Він же пішов до свого батька й каже: “Тату мій!” А цей відізвався: “Я тут! Хто ти мій сину?” 19. Тоді Яків каже до свого батька: “Я – Ісав, твій первісток. Я зробив так, як ти мені велів. Підведись, прошу, сядь та з’їж моєї дичини, щоб твоя душа благословила мене”. 20. А Ісаак каже до свого сина: “Як же ж хутко ти це знайшов, мій сину!” Той відповів: “Бо Господь, Бог твій, наслав мені”. 21. На це Ісаак до Якова: “Підійди лишень до мене, нехай обмацаю тебе, мій сину, чи ти справді мій син Ісав, чи ні?” 22. І підійшов Яків до Ісаака, свого батька, а він обмацав його й каже: “Голос – голос Якова, руки ж – руки Ісава”. 23. Однак не впізнав його, бо руки його були, як руки в Ісава, брата його, волохаті, тож і благословив його. 24. По тому спитав: “Чи ти справді мій син Ісав?” А цей відповів: “Я!” 25. Той же сказав: “Подай мені, нехай з’їм я дичини мого сина, щоб моя душа благословила тебе”. І подав йому, й він з’їв; приніс йому й вина, й він випив. 26. Тоді каже до нього Ісаак, його батько: “Підійди лишень та поцілуй мене, мій сину!” 27. Він же підійшов і поцілував його. І занюхав Ісаак запах його одежі й поблагословив його та й сказав: “Ось запах сина мого, неначе запах поля, що Господь благословив його. 28. Дай же, тобі, Боже, росу з неба й родючу землю. Та ще й пшениці й вина подостатком! 29. Нехай народи тобі служать і племена приклоняться перед тобою. Будь володарем над братами твоїми, й сини матері твоєї нехай приклоняться перед тобою. Проклятий хай буде, хто тебе проклинає, а благословен, хто тебе благословляє!” 30. Та сталось, як Ісаак скінчив благословляти Якова і Яків щойно вийшов від Ісаака, свого батька, прийшов Ісав, брат його, з полювання. 31. Він теж зготував смачну страву, приніс її до свого батька й каже до нього: “Хай тато підведуться і з’їдять дичини свого сина, щоб душа їх благословила мене”. 32. Тоді Ісаак, його батько, спитав: “Хто ти?” Він же відповів: “Я – син твій, твій первісток, Ісав”. 33. Ужахнувся Ісаак жахом великим та й питає: “А хто ж той, що піймав дичину, приніс мені, і я з’їв спокійно все, заки ти прийшов, і я поблагословив його, так він благословенний і буде?” 34. Коли Ісав почув слова свого батька, скрикнув він великим і жалісним голосом та сказав до батька свого: “Благослови мене, мене також, мій тату!” 35. А той мовив: “Прийшов твій брат підступно й узяв твоє благословення”. 36. Ісав і каже: “Хіба не названо його Яків; він бо два рази вже обійшов мене! Забрав моє первородство, а ось тепер узяв моє благословення?”. 37. На це відозвавсь Ісаак, кажучи до Ісава: “Я, бачиш, його поставив володарем над тобою і всіх його братів дав йому за слуг; хлібом і вином забезпечив його. Що ж, отже, мій сину, можу я для тебе зробити?” 38. Тоді Ісав каже до свого батька: “Хіба одне благословення в тебе, тату? Благослови й мене, мій батьку!” Та й заридав Ісав уголос. 39. Тут батько його, Ісаак, відповів йому, кажучи: “Без родючої землі буде твоя оселя, і без роси, що падає з неба. 40. Ти житимеш з меча твого і будеш на послугах у твого брата. Але станеться, що звільнишся, скинеш ярмо зі свого карку”. 41. Та й зненавидів Ісав Якова за благословення, що ним благословив його батько його, і сказав собі Ісав у серці: “Прийдуть дні плачу по моєму батькові, тоді уб’ю Якова, брата свого”».

Коментар до тексту

Для кожного, хто знає, що Яків став родоначальником народу Ізраїлю, ця ситуація справді приголомшлива. Постає природне запитання: «Як Бог може реалізувати Свої задуми в історії через цього чоловіка?». Щоб отримати відповідь, потрібно читати цілий цикл розповідей про двох синів Ісаака – Якова та Ісава. Ще перед народженням Якова його мати Ревека бачила, що молодший син буде лідером серед братів: «Господь же сказав їй: “Два народи в твоїм лоні, два народи розділяться з твого лона. Один буде від другого сильніший. Старший буде молодшому служити”» (Бут 25:23). Від самого народження Яків чогось прагнув, а Ісав був легковажним і не дуже цінував те, що мав, тому, вернувшись одного разу з поля голодний, продав своє первородство Якову за миску юшки, при цьому біблійний автор наголошує, що так Ісав «зневажив первородство» (Бут 25:29-34). У читанні сьогоднішнього дня Яків хитрістю отримує благословення батька, яке за законом належало первородному синові. За стародавніми звичаями, בְּכוֹר / bekor / первородний був головним спадкоємцем у родині і очолював її після смерті батька. Ми б хотіли, щоб біблійний автор негайного засудив поведінку Якова, і це все-таки стається, але не так, як ми цього очікували. Читаючи розповідь далі, побачимо, що за кожну булочку Яків отримає буханчик, тобто за кожну хитрість йому доведеться заплатити: утікаючи від гніву брата, Яків залишить свій дім на 20 років (Бут 31:38), і Ревека більше ніколи не побачить свого сина; вуйко Якова – Лаван − декілька разів ошукає Якова, як той свого часу Ісава (Бут 29:21-24; 30:33-36); на старості літ сини Якова, продавши із заздрості його улюбленого сина Йосифа до Єгипту, скажуть згорьованому батькові, що його роздер звір (Бут 37:12-36). Перед тим, як Яків стане справжнім патріархом, через якого Бог буде реалізувати Свої обіцянки, цей молодий хитрун має пройти довгу дорогу внутрішньої особистісної формації.

Meditatio (розважання)

«І підійшов Яків до Ісаака, свого батька, а він обмацав його й каже: “Голос – голос Якова, руки ж – руки Ісава”». Біблія цікава тим, що вона розповідає про реальне людське життя та про присутність Бога в ньому. Це історія стосунків Бога і людей, подібних до тебе і до мене. Ми завжди прагнемо ідеалів, шукаємо прикладів у житті, але єдиним Святим (це поняття з євр. קָדוֹשׁ / kadosh, яке ми зазвичай перекладаємо «святий», українською мовою дослівно можна також перекласти «інакший») ідеалом є тільки Бог. Він входить у життя звичайних людей і запрошує їх у спільну духовну подорож. Ця дорога часто тривала і складна, як і життєві стежки більшості людей. Але це завжди дорога нашої формації, нашого духовного росту, навіть тоді, коли вона позначена частими падіннями. Найважливіше у цьому процесі – Божа повсякчасна вірність і наше бажання вставати і рухатися вперед.

Бог Своєю вірністю і терпеливістю спонукає нас до руху, не дозволяє нам опускати рук. Його маленькі знаки у нашому житті, а в житті біблійних патріархів – об’явлення та повторні обітниці, дозволяють нам відчувати Його присутність та нагадують про незмінність нашого життєвого напрямку.

Бог Біблії діє в історії через людей − живих, справжніх, не вигаданих героїв казок, але осіб, які живуть серед небезпек та складних викликів свого часу; людей, які мають свої слабкості і темні сторони, але яким Бог завжди допомагає вивільняти свою внутрішню духовну силу, розвивати кращі сторони, ставати справжніми носіями Його образу в цьому світі, наповнювати життя змістом, ставати зрілими, а тому − щасливими. Бог змінює хід історії, співпрацюючи з такими, як ти і я, а не з людьми, яких ми собі вимріяли і яких просто нема. Тільки тоді, коли ми відверті з собою і настільки мужні, щоб дивитися правді у вічі, ми починаємо в історії біблійних постатей знаходити підказки для свого життя. Інколи ці історії грають роль скальпеля, який раптово привідкриває наш внутрішній світ, іноді чиясь модель життя стає для нас світлом, а буває і так, що споглядання чийогось поступового духовного росту додає нам надії і не дозволяє опускати рук або розчаровуватися проявами своїх слабкостей та спонукає знову рухатися вперед.

Oratio (молитва)

«Про ласки Господні співатиму повіки, і по всі роди звіщатиму устами Твою вірність» (Пс 89:2).

Contemplatio (споглядання)

Бог дивно діє в житті Якова. Якщо його дід Авраам рухався із сходу на захід в Обіцяну Землю, то тепер Яків, рятуючи своє життя, рухається у протилежному напрямку − із заходу на схід. Перед виходом з Обіцяної Землі він клянеться: «Як Господь буде зо мною і збереже мене в цій дорозі, що її верстаю, і як дасть мені хліба їсти та й одежі одягтися, 21. так що вернусь я живим-здоровим у господу мого батька, то Господь буде мені Богом» (Бут 28:20-21)[1]. Доволі прагматичне бажання. Але Бог таки явиться йому вночі у сні (Бут 28:10-22). Наразі для Якова Бог є тільки Богом його батьків, а не його особистим. Та Бог терпеливий. Читаючи книгу Буття до кінця, ми побачимо поступовий ріст Якова, його повільне становлення як патріарха Ізраїлю. Бог Біблії є Богом надії. Він дуже терпеливо реалізовує Свої задуми серед живих і реальних людей і діє там, де нам хотілося б поставити крапку…

---

[1] Т. Gray, J. Cavins. Walking with God: A Journey through the Bible. Ascension Press 2010. Kindle Edition. Kindle Locations 954.