Lectio (читання)
Передусім, отже, благаю, щоб відбувалися прохання, молитви, благання, подяки за всіх людей, 2. за царів і за всіх тих, що стоять при владі, щоб нам тихо та спокійно вести життя з усією побожністю та пристойністю. 3. Це добре й приємне в очах нашого Спаса Бога, 4. Який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди. 5. Один-бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми – чоловік Христос Ісус, 6. що дав Себе Самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу, 7. на що я був поставлений проповідником та апостолом, – правду кажу, не обманюю, – учителем поган у вірі й правді.
Коментар до тексту
У цьому листі Павло дає настанови Тимотеєві – молодому єпископові Ефеса, як упорядкувати церковне життя та протистояти єресям. Одним із найважливіших аспектів цієї діяльності є молитва, до якої в цьому тексті закликає апостол. Молитва за гармонійне функціонування суспільства, тобто мирне життя, містить постійну молитву за провідників цього суспільства, які мають дбати про умови для нормального життя співгромадян (в. 2). Бог бажає спасіння та життя у правді для всіх людей, Він хоче, щоб усі люди жили за Його первісним задумом, життям, задля якого ми були створені, – саме таким є головне послання 3-го та 4-го віршів у цьому уривку. Є тільки один Бог, і Його закони та задуми незмінні – ми відкриваємо їхню мудрість та багатство через об’явлення в Ісусі Христі − єдиному Посереднику між Богом і людьми. Павло наголошує, що покликаний бути благовісником спасіння та правди, явлених в Ісусі Христі для того, щоб усі язичники, зокрема ті, які перебувають в Ефесі, відповіли вірою Христові й жили у правді – згідно з Божим задумом та порядком, життям достойним людини.
Meditatio (розважання)
«На що я був поставлений проповідником та апостолом, – правду кажу, не обманюю, – учителем поган у вірі й правді». Свою місію апостол відчував дуже виразно. У нього не було якогось власного проєкту чи якихось своїх планів, які б не були підпорядковані проголошенню Євангелія. Уся його діяльність випливала з його унікального досвіду Божої любови: «Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й видав Себе за мене» (Гал 2:20). Після зустрічі з Ісусом в дорозі до Дамаска (Ді 9) Павло назавжди підпорядкував Йому усе своє життя, став Його наснаженим та ревним проповідником і апостолом.
Його служіння поганам, тобто людям, які ніколи не знали Єдиного Бога, ніколи не було легким, щобільше, часто воно було вкрай небезпечне, і тому апостол багато разів був на межі життя і смерті, як про це пише в довшому автобіографічному наративі в 2 Кор 11–13. Проте вистачало неприязні та нерозуміння й серед своїх – так званих співбратів, які не могли зрозуміти грандіозний Божий задум спасіння поган без попередніх складних процедур прийняття юдаїзму та всього, що з цим було пов’язано. У вже згаданому тексті Павло розповідає: «Від юдеїв я прийняв п’ять раз по сорок (ударів) без одного; 25. тричі киями мене бито, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч перебув я в безодні. 26. У подорожах часто, у річкових небезпеках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках від братів неправдивих; 27. у праці та втомі, у недосипаннях часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі! 28. Крім інших випадків, моя щоденна настирлива думка – журба про всі Церкви!» (2 Кор 11:24–28).
Попри все, Павло дуже чітко знав, чому і для чого він це робить. Його фокус був незмінний: «Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми – слуги ваші ради Ісуса. 6. Бо Бог, Який сказав: “Нехай із темряви світло засяє”, – Він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа» (2 Кор 4:5–6). Унікальний досвід Бога та знання того, що Бог приготував для кожної людини завдяки спасенному ділу Христа, спонукали його до щоденного терпеливого проголошення Доброї Новини поганам, щоб вони з вірою відкрилися на життя у Правді.
Oratio (молитва)
«Я між людьми, о Господи, буду Тебе хвалити і між народами буду Тобі співати» (Пс 57:10).
Contemplatio (споглядання)
Павло та інші апостоли Ісуса разом з невеликою групою своїх співробітників за дуже короткий час поширили Євангеліє по всьому Середземномор’ю. Успіх цієї неймовірної місії мав дві основні складові. По-перше, кожен з них пережив дуже особисту зустріч з Воскреслим і плекав подальші стосунки з Ним. По-друге, Павло, його співробітники та інші апостоли проповідували Христа − не реалізували якісь власні мрії, особисті плани або ж бажання своїх дружин чи інших родичів, як це часто виявляється сьогодні. Вони проповідували Христа. У Євангелії сам Ісус закликає до подібного зосередження: «Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? 32. Про все те побиваються погани. Отець же ваш Небесний знає, що вам усе це потрібне. 33. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт 6:31–33). Тому їхня місія мала успіх, а місія сучасних учнів часто не має таких здобутків, бо від самого початку змінено фокус, тобто відсутнє усвідомлення того, що є найважливіше. На жаль, сьогодні часто-густо превалюють цілком інші цілі та пріоритети. Сам Павло пізніше писатиме у своїх листах: «Шукайте пильно того, що Господеві подобається» (Еф 5:10); «А коли ви з Христом воскресли, то шукайте того горішнього, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога. 2. Думайте про горішнє, а не про земне» (Кол 3:1–2). Коли Христос стане пріоритетом сьогоднішніх учнів, християнство набере іншого вигляду та змісту.
🙏❤️ дякую вам отче