Lectio (читання)
«Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. 2. За останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина, Якого зробив спадкоємцем усього і Яким створив віки. 3. Він – відблиск Його слави, образ Його істоти, підтримуючи все Своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині, 4. ставши від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім’я. 5. Кому бо з ангелів Він коли мовив: “Син Мій єси, Я сьогодні породив Тебе?” І ще: “Я буду Йому за Отця, а Він буде Мені за Сина?” 6. Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: “Нехай поклоняться Йому всі ангели Божі”. 7. А щодо ангелів мовить: “Той, хто вітри Своїми вісниками вчиняє, а полум’я вогненне – слугами Своїми”. 8. А до Сина: “Престол Твій, Боже, віковічний, і берло правоти – берло Твого Царства. 9. Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости понад Твоїх співучасників”. 10. І: “Ти, Господи, напочатку заснував землю, і небеса – діло рук Твоїх. 11. Вони загинуть, Ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються. 12. Ти їх, неначе одежину, згорнеш, і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж – Той Самий, і літа Твої не скінчаться”».
Коментар до тексту
Через переслідування в адресатів послання ослабла віра, а також ревність у християнському житті та участі в богослужіннях (Євр 10:23–25). Багатьох осіб потягнуло до юдейського літургійного життя, і вони були готові відкинути християнство й повернутися до віри батьків. Перебуваючи в Дусі й, можливо, отримавши надхнення прикладом первомученика Стефана, автор звертається не тільки до емоцій адресатів, але передусім до їхнього розуму. Він переконує їх, що Ісус Христос є понад усім, що може запропонувати юдаїзм, адже всі очікування юдаїзму та Писань Ізраїлю сповнилися в Ісусі. Автор (можливо, св. Павло або ж якийсь інший духовний авторитет первісної Церкви) розвиває послідовну й обдуману аргументацію, у яку подекуди вставляє повчання та перестороги. У цьому листі автор розвиває три головні тези: перевага Христа над ангелами і праведними мужами Старого Завіту (1:1–4:13), перевага Христового священства над священством Арона та левітів (4:14–7:28), перевага Христової жертви над левітськими жертвоприношеннями, які здійснювалися згідно з Законом Мойсея (8:1–10:18)[1].
На початку цього уривку (вв. 1–3) автор відразу стверджує вищість місії Ісуса над усім, що до цього часу відбувалося в Ізраїлі. Основне протиставлення побудоване за лініями двох Божественних одкровень: одного – пророкам, а другого – Предсущому Синові, через Якого Бог створив світ і Який тепер говорить з нами. Цей опис мовою, можливо, взятою з гимну, засвідчує, що автор розглядає образ Христа в контексті зображення Божественної Мудрості у Старому Завіті. Так само, як і Мудрість – вилиття Божої слави й чисте дзеркало Божественної сили, Яка усе творить (Мудр 7:25–27), Божий Син – це сіяння Божої слави й образ Божого буття, Який тримає все словом Своєї сили (Євр 1:3). Та якщо вийти за межі образу Мудрості, то Син Божий – реальна людина, Яка здійснила очищення від гріхів, і це тісно пов’язано з тим, що Син посів Своє місце праворуч Величі. У наступних віршах ця надзвичайно висока христологія представлена у світлі переваги Сина над ангелами та Мойсеєм (1:4–4:13). Тема переваги над ангелами (1:4–2:18) розвивається за допомогою серії із семи цитат зі Старого Завіту (1:5–14), які відповідають титулам Сина, згаданих у вступному описі (1:1–3)[2].
Meditatio (розважання)
«А до Сина: “Престол Твій, Боже, віковічний, і берло правоти – берло Твого Царства. 9. Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости понад Твоїх співучасників”». Перевага статусу Христа як Божого Сина над ангелами вказує на Його піднесення та возвеличення. Це стає зрозумілішим, якщо взяти до уваги, що у єврейській традиції ангели – це «сини Божі», а в рукописах Мертвого моря сказано, що два ангели, які відповідали духові правди та духові обману, панували над людством і були посередниками Закону. Саме тому цей текст у Євр 1:8–9, де використано рядки із Пс 45:7–8, представляє Бога, Який звертається до Ісуса словами, якими неможливо звернутися до ангела «Престол Твій, Боже, віковічний… тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости». У цьому тексті Ісуса названо Богом, тому це один із найважливіших текстів Нового Завіту[3].
Автор послання хотів продемонструвати, що ніхто й ніщо не може стояти на одному рівні з Ісусом. Усвідомлення абсолютної переваги Ісуса над усім духовним світом та будь-якими духовними авторитетами дає змогу сформувати правильне ставлення до Нього, що зумовлює правильне річище нашого духовного життя. Хаос і дезорієнтація починаються тоді, коли хтось чи щось посідає престіл Христа, і саме за таких обставин починається ідолопоклонство.
Багато людей, яких ми називаємо сильними цього світу, намагалися зайняти місце Ісуса Христа, проте вони були засліплені своєю зарозумілістю й не тільки не могли зробити людей щасливими, але навпаки – були і, на жаль, по сьогодні продовжують бути причиною (або інструментами в руках сатани) страждань мільйонів людей. Натомість прийняти Ісуса як Господа і Царя свого життя, усвідомити Його як Бога, Який має абсолютну перевагу над усім, означає визнати рацію за Богом і прийняти Його план спасіння. Це також означає визнати свою грішність і потребу спасіння та прийняти Його прощення і зцілюючу любов, а відтак справжній мир, який має вічний вимір.
Oratio (молитва)
«Які великі Твої діла, Господи! Думки Твої вельми глибокі» (Пс 92:6).
Contemplatio (споглядання)
Усвідомлення абсолютної переваги Христа над усіма духовними авторитетами вказує на те, що ми починаємо розуміти грандіозність Божого плану спасіння. Прийняти цей план – це прийняти Бога, Який з превеликої любові до людей Сам стає людиною. Це також означає прийняти з вдячністю факт особливої цінності людини в Божих очах, а отже − навчитися дивуватися з таїнства Бога, сотвореного світу та Його плану для нашого життя…
[1] B. M. Metzger. The New Testament. Its Background, Growth, and Content. Third Edition. Abingdon Press Nashvilleі 2003, P. 285–286.
[2] R. E. Brown. An Introduction to the New Testament. New York: Doubleday 1997, P. 683–684.
[3] Там само. – P. 684–685.
Дуже дякую! Який неймовірний Божий план на моє життя!!!