Lectio (читання)
«Господь сказав до Аврама: “Вийди із землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його Я тобі покажу. 2. А Я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім’я, а ти станеш благословенням. 3. Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає. Тобою всі племена землі благословлятимуться”. 4. І пішов Аврам, як сказав йому Господь, пішов і Лот з ним. Було ж Аврамові 75 років, коли він вийшов із Харану. 5. Взяв Аврам Сараї, свою жінку, Лота, свого братанича, і все майно, що набули, і людей, що придбали в Харані, та й рушили в дорогу в Ханаан-край і прийшли в Ханаан-край. 6. Аврам пройшов його аж до місця Сихем, до діброви Море. А жили тоді в тому краї ханааняни. 7. І з’явився Аврамові Господь і сказав: “Потомкам твоїм дам Я цю землю!” І спорудив він там жертовник Господеві, що з’явивсь йому».
Коментар до тексту
Подія, описана у Бут 12:1-7, відбулася у XIX ст. до Хр., задовго до Троянської війни та заснування Рима. Маленький напівкочовий клан (близько 300 чоловіків, окрім жінок та дітей – Бут 14:14) покинув Падан-Арам і попрямував на захід у Ханаанську землю. Його вів вождь, або шейх (арабською – старійшина), Авраам. Тоді багато племен переходило з місця на місце, але переселення Авраама не було звичною зміною місця. Він покинув своїх близьких та свій народ не задля кращих пасовиськ, але підкоряючись Божому покликанню. Як відбувся внутрішній переворот у душі патріарха, залишається таємницею. Біблія говорить про покликання Авраама, як про особливу дію Божественного Промислу[1].
У трьох перших віршах Бут 12 закладена уся динаміка Старого і Нового Завітів, аж до часу Церкви, членами якої ми зараз є. Отже, з Бут 12 починається Історія спасіння, яку можна відстежувати хронологічно. Бог дає Авраамові чотири великі обітниці, які зумовлюють подальший розвиток біблійної драми. У наступних главах книги Буття Бог буде уточнювати та поступово пояснювати ці обітниці. Аби збагнути, про що йде мова у Біблії, необхідно добре зрозуміти суть Біблійного прологу, представленого у Бут 1-11 (про Сотворення світу і людини, а також гріхопадіння та його наслідки – тобто два перші великі акти Біблійної драми), та суть обітниць, даних Авраамові, в яких ідеться про три наступні акти великої драми, представленої у Біблії: вибір Ізраїлю, прихід Христа та заснування Церкви, членами якої є ти і я. Ось чотири короткі обітниці, дані Авраамові у Бут 12:1-3 та уточнені в наступних главах: обітниця Землі (Бут 12:1; 15:18), обітниця вивести з нього великий народ (Бут 12:2; 13:16), обітниця великого благословення, яке прийде через сім’я Авраама – Христа (Бут 12:2;пор. Гал 3:16; Дії 3:25; Лк 1:55; Йо 8:56), обітниця вселенської Церкви (Бут 12:3).
Meditatio (розважання)
«Господь сказав до Аврама: “Вийди із землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його Я тобі покажу”». Історія Авраама починається із заклику до Виходу. Те саме стосуватиметься синів Ізраїлю в Єгипті у часи Мойсея або їхніх нащадків, які вийдуть з Вавилонського полону, а також покликання апостолів та кожної особи, яка відважиться пуститися в дорогу з Господом. Цей вихід не означатиме лише географічних змін – найчастіше він вимагатиме зміни життєвих пріоритетів, змісту щоденної активності, переміни мислення і серця.
Вихід позначатиме початок дороги, яка хоч і матиме свої дуже важливі та значимі віхи, але насправді не матиме кінця, і не через свою утопічність, а тому, що ця дорога – спільна життєва мандрівка з живим та вічним Богом, який запрошує нас до участі в Його проєкті та хоче ділитися з нами Своїм життям.
Ця спільна подорож вимагатиме великої довіри і послуху, пізніше в Бут 15:6 ми прочитаємо: «І повірив (Аврам) Господеві, і Він зарахував йому те за праведність». Саме тому в Новому Завіті ім’я Авраама буде згадано понад 70 разів, а Христос назве істинного Бога біблійної віри «Богом Авраама, Ісаака та Якова» (Мт 22:32). За словами апостола Павла, Авраам, який безмежно довірився Богові, «є отець усім нам», оскільки він «проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів» (Рим 4:16-18)[2].
Oratio (молитва)
«Він простер хмару, неначе покривало, вогонь, щоб уночі світити. 40. Просили, і перепелиць зіслав їм, і хлібом з неба наситив їх. 41. Розколов землю, і ринули води, рікою потекли в пустині. 42. Згадав-бо Своє святе Слово до Авраама, слуги Свого. 43. Випровадив із радістю народ Свій і з торжеством – Своїх вибранців» (Пс 105:39-43).
Contemplatio (споглядання)
Авраамові зараховано за праведність, тобто за правильну поставу щодо Бога і ближніх, його абсолютну довіру до Бога. Напевно, це не було легко. Коли Господь покликав Авраама, йому було вже 75 років (Бут 12:4), кажучи сучасною мовою, не найкращий і не найлегший час для стартапу. Крім того, він «втягнув» у це все і свою дружину, і свого племінника, і ще кількасот людей. Те, що зробив з цього Бог, змінило історію світу. Сьогодні Він очікує подібних рішень та кроків від тебе і від мене…
[1]А. Мень. Исагогика. Киев 2012. С. 162-163.
[2]Там само – С. 162
Слава Ісусу Христу! Дякую за Вашу працю! ?
Дуже дякую
Дякую, отче за надію!
Дякую!!!