Lectio (читання)
«Пʼятнадцятого року правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат був правителем Юдеї, Ірод – четверовласником Галилеї, Филип же, його брат, − четверовласником краю Ітуреї та Трахонітіди, а Лісаній − четверовласником Авілени, 2. за первосвященників Анни та Каяфи, Слово Боже було до Йоана, сина Захарії, у пустині. 3. І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрещення покаяння на прощення гріхів, 4. як писано у книзі віщувань пророка Ісаї: “Голос вопіющого в пустині: Готуйте путь Господню, вирівняйте стежки Його. 5. Кожна долина заповниться, кожна гора й горб знизиться, нерівне вирівняється, дороги вибоїсті стануть гладкі, 6. а кожна людина побачить спасіння Господнє”. 7. Він, отже, говорив до людей, що приходили хреститися до нього: “Гадюче поріддя! Хто вам вказав утікати від настигаючого гніву? 8. Чиніть плоди, достойні покаяння, і не беріться говорити собі: Маємо за батька Авраама. Кажу-бо вам, що Бог з цього каміння може підняти дітей для Авраама. 9. Ба вже й сокира прикладена до кореня дерев: кожне-бо дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане та вкинуте у вогонь”. 10. Люди питали його: “Що ж нам робити?” 11. Він відповів їм: “Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить”. 12. Прийшли також митарі хреститись і йому мовили: “Учителю, що маємо робити?” 13. А він сказав їм: “Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть”. 14. Вояки теж його питали: “А ми що маємо робити?” Він відповів їм: “Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтеся вашою платнею”. 15. А із-за того, що люди вижидали (Месії), кожен сам у собі розмірковував про Йоана, чи не він часом Христос. 16. Йоан, звертаючись до всіх, озвався: “Я вас хрещу водою, але йде сильніший від мене, Якому я негідний розвʼязати ремінь від взуття. Той буде вас хрестити Духом Святим і вогнем. 17. Його лопата в руці в Нього, щоб вичистити тік Свій і зібрати пшеницю у Свою клуню, а полову спалити вогнем невгасимим”. 18. Навчаючи ж багато й іншого, він звіщав народові Добру Новину».
Коментар до тексту
Цей уривок містить розповідь про служіння Йоана Хрестителя (пор. Мт 3:1–12) – Пророка та Предтечі Ісуса Христа. Після довгих років мовчання народ Ізраїлю знову чує голос пророка (в. 2) – Слово Боже звернене до Йоана так само, як колись до багатьох пророків Старого Завіту (Іс 1:1; Єр 1:1–3; Ос 1:1; Ам 1:1). Служіння Йоана є сповненням слів великого пророка Ісаї (40:3–5), який ще 700 р. тому перестерігав Ізраїль, що етнічна приналежність до народу Авраама не врятує народ від суду Господа над гріхом. Навчання Господнього Хрестителя також перегукується з пересторогами із книги Второзаконня, головно із 27–28 главами. Йоан закликав Ізраїль змінити спосіб життя, тобто покаятися, і так приготуватися до зустрічі з Месією. Кожному, хто приходив до нього, він давав цілком посильні для виконання поради (вв. 10–14), які мали допомогти людям приготуватися до приходу Божого Посланця − Месії. Проте служіння Йоана та водне хрещення, яке супроводжувало заклик до покаяння і вказувало на зовнішній акт внутрішньої переміни, виконувало тільки підготовчу роль: коли прийде Месія / Христос, тоді ті, які покаються, будуть хрещені Святим Духом, а ті, які не розкаються, приймуть хрещення, яке асоціюється із судом, зображеним як вогонь (вв. 16–17). Проте прихід Месії / Христа є Доброю Новиною, і до нього варто приготуватися.
Meditatio (розважання)
«Навчаючи ж багато й іншого, він звіщав народові Добру Новину». Звіщати Добру Новину в біблійному сенсі означає звіщати спасіння та визволення. У Євангелії − це проголошувати Ісуса Христа, особливо прихід спасіння та нового життя в Ньому. Це вказує на те, що Божа благодать перевершує наші гріхи і провини, а Його милість більша за суд. Ненавидячи гріх, Бог безмежно любить людину й робить усе, щоб звільнити її з полону гріха.
З огляду на реалізм нашого життя в Євангелії від Луки Ісус зображений передусім як Спаситель. Вважається, що Лука був єдиним з-поміж авторів Нового Завіту, який за походженням був язичником, тому після навернення він намагався звертатися найперше до язичників. Ставши учнем Ісуса, Лука написав два чудові твори: Євангеліє, у якому розповідає язичникам про те, що єврейський Месія – це Ісус, Який є Спасителем усього світу, та Діяння апостолів, де показано, як християнство силою Воскреслого Христа й діянням Святого Духа поширилося від Єрусалима через Юдею і Самарію, Антіохію, Малу Азію і Європу аж до Рима. Лука пише двотомну працю про Боже спасенне діяння в історії світу.
Добра Новина полягає в тому, що Бог прийшов не тільки до якогось одного народу чи вибраних еліт. Ні! Він прийшов як мала дитина, народжена у звичайній убогій родині, щоб дарувати надію відкинутим та безнадійним. Під час народження Господа в людському тілі Ісуса ангели біля Вифлеєма радісно звістили погордженим релігійною верхівкою пастухам: «Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же Христос Господь» (Лк 2:11). Уся розповідь Луки − це суцільна Добра Новина для вбогих, потребуючих, хворих, калік, а також безправних у тому суспільстві жінок та дітей. Сам Ісус, ім’я Якого в перекладі з єврейської на українську дослівно означає «Господь є спасінням», у часі Свого служіння скаже в домі чоловіка на ім’я Закхей: «Син-бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк 19:10).
Oratio (молитва)
Ісусе, дякую Тобі за дар спасіння. Даруй мені мудрість дивитися на моє життя крізь призму Твоєї Доброї Новини…
Contemplatio (споглядання)
Йоан звіщав Добру Новину «народові» – це поняття переважно вживається на означення людей чи групи осіб, здатних на відповідь. Це не натовп чи аморфна юрба. Народ здебільшого добровільно приходив до Йоана та охоче слухав його. Коли Господь вивів Ізраїль із Єгипту, то сказав: «Ви будете в Мене царством священників, народом святим» (Вих 19:6). Добра Новина полягає в тому, що завдяки Христові всі охрещені є Божим народом і в Ньому віднаходять свою найвищу гідність: «Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали Того, Хто вас покликав з темряви в дивне Своє світло; 10. ви − колись не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані» (1 Пт 2:9–10).
Дуже дякую
Дякую!