Lectio (читання)
«Глядіть же, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого в невірстві і щоб воно не відступило від Живого Бога, 13. а, навпаки, підбадьорюйте щодня один одного, доки триває те “сьогодні”, щоб хтось із вас не став запеклим через обманство гріха. 14. Бо ми стали учасниками Христа, якщо додержуємо аж до кінця твердо нашу віру, як на початку, 15. як ото говориться: “Коли почуєте сьогодні Його голос, не твердійте серцями вашими, як то було на місці бунту”. 16. Хто були ті, що, почувши, збунтувалися? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту під проводом Мойсея?»
Коментар до тексту[1]
Мета написання Послання до Євреїв − представити абсолютну перевагу Ісуса Христа над усім, що може запропонувати юдаїзм. Після короткого прологу (Євр 1:1–4), у якому Ісуса зображено як Сина та остаточне Слово Отця, автор наголошує на факті, що Ісус є вищим від ангелів (Євр 1:5–2:18) та Мойсея настільки, наскільки син є вищим від слуги (Євр 3:1–6). Уривок, який читаємо сьогодні, є частиною дискурсу, у якому автор демонструє вищість та перевагу Ісуса − Божого Сина над Ісусом Навином, який увів Ізраїль в Обіцяну Землю: Син Божий є Тією Особою, яка дарує Божому народові постійний (есхатологічний) відпочинок (Євр 3:7–4:13). Зважаючи на це, основним посланням цього уривку є пересторога – автор попереджає своїх адресатів, щоб вони не наслідували невдячний Ізраїль у часі його подорожі пустелею. Найбільшими проблемами як Ізраїлю в пустелі, так і його сучасників св. Павло вважає затверділість серця, непослух (пор. Числ 14) та невірність. Через таку поставу покоління, яке вийшло з полону, не ввійшло в Обіцяну Землю, а ті, до кого скероване це послання, ризикують втратити спасіння. Для увиразнення своєї думки апостол цитує уривок з Пс 95:7–11, який підсумовує його аргументи (в. 15).
Meditatio (розважання)
«Бо ми стали учасниками Христа, якщо додержуємо аж до кінця твердо нашу віру, як на початку». У своїх посланнях св. Павло вживає вислів «ἐν Χριστῷ / en Hristo / у Христі» аж 76 разів, а повніший вислів «ἐν Χριστῷ Ἰησοῦ / en Hristo Iesou / у Христі Ісусі» ще додаткових 46 разів. Цим апостол доводить, що все, що ми отримуємо доброго від Бога, маємо у Христі, через Христа або завдяки Христові. Прощення гріхів, очищення, спасіння, відкуплення, оправдання, спадкоємство, усиновлення, нове життя, воскресіння, віру, надію, любов, численні дари − усе це та багато іншого ми отримуємо в Ісусі Христі.
Нова перспектива для нашого життя відкривається тільки тоді, коли зберігаємо живі стосунки з Христом. Через Ісуса Христа і в Ньому Бог запрошує нас до грандіозного проєкту оновлення світу, у якому нам відведена роль партнерів – з Богом та між собою: «Бо як в одному тілі маємо багато членів, і всі члени не виконують ту саму роботу, 5. отак і ми: численні – одне в Христі тіло, кожен один одному член» (Рим 12:4–5). Єдність із Христом зумовлює цілком нову реальність: «Тому, коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове» (2 Кор 5:17). Завдяки тому, ким ми є у Христі, ми стаємо також спадкоємцями Його Царства: «Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. 2. За останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина, Якого зробив спадкоємцем усього і Яким створив віки» (Євр 1:1–2); «Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми – діти Божі; 17. а коли діти, то й спадкоємці ж Божі – співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із Ним, щоб разом із Ним і прославитися. 18. Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися» (Рим 8:16–18).
Проте дуже важливо зберегти цю єдність із Христом, тому апостол Павло каже: «Як, отже, ви прийняли Господа Ісуса Христа, так у Ньому перебувайте; 7. укорінені в Ньому, збудовані на Ньому і зміцнені в тій вірі, якої ви навчились, поступаючи в ній наперед з подякою. 8. Вважайте, щоб ніхто вас не збаламутив філософією та пустим обманством, за людським переданням та за первнями світу, а не за Христом. 9. У Ньому бо враз із людською природою живе вся повнота Божества, 10. і ви причасні в тій Його повноті» (Кол 2:6–7). Цю єдність треба зберігати до кінця – чи нашої природної смерті, чи, якщо зволить Господь, до дня, коли треба бути віддати життя задля Христа, чи до часу Христової Парусії (пор. Євр 6:11; 10:25)[2].
Oratio (молитва)
«А мені благо – близько Бога бути й покладати моє прибіжище в Господі Бозі, щоб розповісти про всі діла Його» (Пс 73:28).
Contemplatio (споглядання)
Послання до Євреїв читати важко, навіть попри найкращу та найбільш опрацьовану аргументацію в Новому Завіті, для осягнення якої треба розуміти всі найважливіші богословські акценти Старого Завіту та мати план і виклад думки цього послання в голові, сприймаючи кожен уривок у ширшому контексті. Проте найважливіший меседж Послання до Євреїв можна передати одним висловом: «Абсолютна перевага Христа». Автор доводить, що Ісус є понад усім, що може запропонувати юдаїзм, а ми додамо: «І будь-хто інший!» Максимальне усвідомлення тайни Христа (наскільки людина здатна це зробити) у кінцевому підсумку дає відповіді на найважливіші питання життя й відкриває перед нами вражаючі перспективи…
[1] Деякі думки в коментарі до тексту взято з J. P. Sweeney. Letter to the Hebrews. In J. D. Barry, D. Bomar, D. R. Brown, R. Klippenstein, D. Mangum, C. Sinclair Wolcott, … W. Widder (Eds.), The Lexham Bible Dictionary. Bellingham, WA: Lexham Press 2016 (Electronic edition Logos 9).
[2] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Heb 3:14.
Дуже дякую
Покладаюсь на Господа Бога, Він моя сила
Слава Ісусу Христу! Дякую за науку!