Другий тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Оправдання вірою (Рим 3:19–26)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Ми ж знаємо, що все, що Закон говорить, тим, які під Законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом, 20. бо ніхто не оправдається перед Ним ділами Закону: Законом бо гріх пізнається. 21. Тепер же без Закону з’явилася Божа справедливість, засвідчена Законом і Пророками; 22. справедливість Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує, бо нема різниці. 23. Усі бо згрішили й позбавлені слави Божої, 24. і оправдуються даром Його ласкою, що через відкуплення в Ісусі Христі, 25. Якого видав Бог як Жертву примирення, у Його Крові, через віру, щоби виявити Свою справедливість відпущенням гріхів колишніх, 26. за час довготерпіння Божого, щоб виявити Свою справедливість за нинішнього часу, щоб Він був справедливий і усправедливлював того, хто вірує в Ісуса».

Коментар до тексту

Цей уривок − частина глави, у якій св. Павло доводить, що і язичники, і юдеї однаково винні перед Богом: перші не слухали голосу сумління, другі не зберігали Божого Закону. Так чи так, усі грішні, а ті, які знають Божий Закон, можуть виразніше побачити, які вони далекі від життя згідно з ним, тобто далекі від того, щоб жити первісним Божим задумом для людини. Своїми зусиллями людина не може стати праведною. Праведною людину робить Бог в Ісусі Христі: Бог не засуджує нас, але оправдує, а ми можемо з удячністю прийняти це оправдання вірою в Ісуса Христа, бо саме Христос вірний Богові Отцеві й вірний нам. Ми оправдуємося Його вірністю Отцеві, на яку з великою вдячністю відповідаємо своєю вірою.

Meditatio (розважання)

«Усі бо згрішили й позбавлені слави Божої, 24. і оправдуються даром Його ласкою, що через відкуплення в Ісусі Христі». Через наших прабатьків Адама і Єву ми як людство відійшли від Бога і втратили можливість того життя, задля якого були сотворені. Ми втратили вічне життя, тобто те життя, яким Сам Бог поділився з нами. Зі стану слави Божих доньок і синів ми перейшли в жалюгідний стан рабів гріха, існування яких закінчується смертю. Проте Божі плани й обітниці незмінні. Наша невірність не може знищити Божу вірність, а наша дурість не може перекреслити Його чудовий задум.

Бог в Ісусі Христі пішов за нами аж до могили, у серце смерті, щоб у Своєму Воскресінні повернути нам можливість і здатність жити життям, яке, за Божим задумом, єдине гідне людини, сотвореної на образ і подобу Божу. Божа благодать та Його дари сильніші за наші гріхи. Наша єдність із Христом дає нам змогу повернутися на той рівень життя, задля якого ми сотворені. Усе це є незбагненним даром любові, яка виявляється у щедрій Божій благодаті.

Господь не засудив людину. Він засудив гріх і виніс вирок смерті власною смертю на Хресті. У такий спосіб ми оправдані, а не засуджені; у такий спосіб наше життя приведене до первісного Божого порядку, і саме така ідея стоїть за часто вживаним в апостола Павла біблійним терміном «δικαιοσύνη / dikaiosyne» – дослівно «праведність, справедливість». Через нашу єдність із Христом Бог не тільки не засуджує нас, але й проголошує праведними, «оправдує» (гр. поняття «δικαιόω / dikaioо» означає «проголошувати праведним, оправдувати»). Наша віра у Христа, чи радше наша повна довіра Христові, є підставою для оправдання, наслідком якого є праведне життя – життя, у якому будуємо правильні стосунки з Богом і ближніми.

Oratio (молитва)

«Добрий Господь і праведний, тому й навчає грішників дороги» (Пс 25:8).

Contemplatio (споглядання)

Людство без Бога, яке саме визначає, що добре, а що зле, − це дуже сумне видовище. Тільки у Христі можемо побачити різницю між нашим життям без Бога й тим життям, яке Він нам пропонує і яке може зробити нас щасливими. Святий Павло каже до християн Коринта, які завдяки Христові отримали можливість нового життя: «Чи ж не знаєте, що неправедні Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, 10. ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники Царства Божого не успадкують. 11. І такими з вас деякі були, але ви обмились, але ви освятились, але ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога» (1 Кор 6:9–11). Павло постійно наголошує, що ми вартуємо більшого, покликані до більшого, і все це отримуємо завдяки дару Божої благодаті в Ісусі Христі.