Lectio (читання)
«Бо коли через переступ одного смерть царювала завдяки (чинові цього) одного, то тим більше ті, що одержують щедро ласку й дар оправдання, царюватимуть у житті через одного Ісуса Христа. 18. І, таким чином, як через переступ одного на всіх людей прийшов засуд, так через чин справедливості одного на всіх людей приходить життєдайне оправдання. 19. Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішниками, так через послух одного багато людей стане праведними. 20. Закон же прийшов, щоб збільшився переступ, а де збільшився гріх, там перевершила ласка, 21. щоб, як панував гріх зо смертю, так панувала й ласка через оправдання на вічне життя через Ісуса Христа, Господа нашого. 6:1. Що ж скажемо? Чи зостанемось у грісі, щоб помножилася ласка? 2. Зовсім ні! Ми, що вмерли для гріха, як нам у ньому далі жити?»
Коментар до тексту[1]
Для кращого розуміння Рим 5 варто читати від початку і до кінця. У цьому уривку апостол Павло продовжує пояснювати, що внаслідок Страстей та Воскресіння Ісуса Христа, через які Бог в Ісусі Христі оправдав людину, сталося те, що ми називаємо примиренням. Людина сама не могла стати праведною ні бажанням жити за голосом сумління (як мали б робити язичники), ні бажанням виконувати Божий Закон (до чого були покликані євреї). Тільки завдяки Божій любові, явленій в Ісусі Христі, Який є Богом і людиною в одній особі, людство, яке відпало від Бога через гріх, знову примирилося з Ним. Ми не були вірні Богові, але вірним був і залишається Ісус Христос. Багатоманіття гріхів усього людства, увесь жах спотвореного нами життя перемінила Божа благодать в Ісусі Христі. Кінець гріха − смерть, тому Ісус помер задля нас і воскрес на третій день, щоб ми могли жити новим життям.
Для увиразнення своєї думки апостол Павло вживає риторичний прийом, який називають аргументом «a minori ad maius» (латинською це означає «від меншого до більшого»; у єврейській культурі він звучить «qal wa-chomer» – дослівно «від легкого до важкого»). Він порівнює гріх Адама з Божим даром та благодаттю, яку отримуємо в Ісусі Христі, і в такий спосіб прославляє Божий дар спасіння, який радикально змінює нищівний ефект гріха Адама. На початку Рим 6 апостол зазначає, що віруючі перенесені від ери гріха і смерті, у якій вони перебували як нащадки Адама, до нової ери життя у праведності через єдність із Новим Адамом – Ісусом Христом.
Meditatio (розважання)
«Бо коли через переступ одного смерть царювала завдяки (чинові цього) одного, то тим більше ті, що одержують щедро ласку й дар оправдання, царюватимуть у житті через одного Ісуса Христа». Цим одним чоловіком, через якого смерть зацарювала у світі, є Адам (Бут 2:7; Рим 5:14), який представляє все пов’язане між собою людство. Отже, людство тісніше пов’язане між собою, ніж це може видаватися на перший погляд. Павло − єдиний автор у Новому Завіті, який послуговується образом Адама для пояснення походження гріха і смерті (пор. Сирах 40:1; Тов 8:6; єврейський філософ Філон також описує Адама як представника всього людства, бо він був «перший»). Через гріх / відхід від Бога Адам утратив зв’язок із Богом, а відтак і безсмертність, що призвело до духовної та фізичної смерті (Бут 3:22–24). Адам не помер раптово після того, як скуштував плід із дерева пізнання добра і зла (Бут 3:6–7), але цей вчинок увів смертність у його життя, яка поширилася на все людство (1 Кор 15:21–22). Павло навчає, що смерть є тим останнім ворогом, який буде повністю подоланий Богом у часі Парусії Христа (1 Кор 15:26).
Ми народжуємося з наднищеною гріхом природою, тому всі потребуємо спасіння: «Усі-бо згрішили й позбавлені слави Божої, 24. і оправдуються даром Його ласкою, що через відкуплення в Ісусі Христі, 25. Якого видав Бог як Жертву примирення, у Його Крові, через віру, щоб виявити Свою справедливість відпущенням гріхів колишніх, 26. за час довготерпіння Божого, щоб виявити Свою справедливість за нинішнього часу, щоб Він був справедливий і усправедливлював того, хто вірує в Ісуса» (Рим 3:23–26).
Божий дар спасіння ми отримуємо в Ісусі Христі: завдяки Страстям та Воскресінню Ісуса Бог у Своїй безмежній і всепрощаючій любові повертає світ до первісного задуму. Через єдність з Ісусом ми повертаємося на «свої позиції» – стаємо тими людьми, яких Бог створив реалізовувати Його мудре і справедливе правління в цьому світі. Отримавши щедро Божу благодать у Христі, ми вже не засуджені, але оправдані в Ньому – проголошені праведними через єдність із Христом, бо в Ньому маємо благодать для нового життя, силу будувати правильні стосунки з Богом і ближніми. В Ісусі Христі ми перестаємо бути рабами, але починаємо відповідально царювати над творінням.
Oratio (молитва)
«Коли страждаємо, то з Ним будемо й царювати. Коли Його зрікаємося, то й Він зречеться нас. 13. Коли не віруємо, Він зостається вірним, бо Сам Себе зректися не може» (2 Тим 2:12–13).
Contemplatio (споглядання)
Бог сильніший за всі наші гріхи. Він не хоче, щоб ми були рабами гріха і смерті, але царювали разом із Ним. Мовою Нового Завіту «царювати» означає «служити, піклуватися, бути відповідальним». Саме такий образ бачимо тоді, коли Ісус омиває ноги Своїм апостолам на Тайній Вечері (Йо 13). По суті, царювати − це любити, жити повнотою життя щодо інших. В Ісусі Христі Бог звільняє нас від влади гріха – сваволі, бунту, егоїзму, недовіри та захланності, щоб жити життям, достойним людини, жити у світлі прикладу особи Ісуса, жити у світлі Євангелія. Святий Павло закликає: «Ви були колись темрявою, тепер же – світлом у Господі: поводьтеся ж як діти Світла» (Еф 5:8).
[1] Деякі думки в коментарі до тексту та розважанні основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Rom 5:15–6:2.
Дуже дякую
Гарно дякую за цікаве й розлоге пояснення даного фрагменту послання!
Цікаві думки: від Адама до Христа, і від Христа до мене.
І тут все залежить від мене особисто!
Божої вам помочі отче у вашій праці!