Четвертий тиждень після Пасхи. Понеділок. Універсальність Євангелія (Ді 10:1–16)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«А був у Кесарії один чоловік на ім’я Корнилій, сотник з полку, що звався італійським, 2. побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милостині й завжди Богові молився. 3. Бачив він – десь близько дев’ятої години дня – ясно у видінні ангела Божого, що ввійшов до нього та йому мовив: Корнилію! 4. Той видивився на нього і, переляканий, озвався: Що, Господи? А він сказав до нього: Твої молитви і твої милостині піднялись перед Богом, і Він згадав про тебе. 5. Пошли ж тепер людей у Яффу і приведи Симона, що зветься Петром. 6. Він гостює в одного гарбаря Симона, що має дім край моря”. 7. І коли ангел, що говорив до нього, відійшов, Корнилій покликав двох із своїх домових слуг та побожного воїна з тих, що стало з ним перебували, 8. і, розповівши їм усе, послав їх у Яффу. 9. Другого ж дня, як ті були в дорозі й наближалися до міста, Петро зійшов на крівлю помолитись близько шостої години. 10. Він зголоднів і захотілося йому їсти. І от коли йому готували, найшов захват на нього: 11. бачить він небо відкрите, а з нього сходить якась річ, неначе скатерка велика, прив’язана чотирма кінцями, і спускається на землю. 12. Були ж у ній усякі чотириногі, плазуни земні й небесні птиці. 13. І пролунав до нього голос: Устань, Петре, заколи і їж! 14. Петро ж відповів: Ніколи, Господи, бо я ніколи не їв нічого поганого й нечистого”. 15. І знову, вдруге, залунав голос до нього: Що Бог очистив, ти не погань”. 16. Це сталося тричі, і зараз же річ ота піднялась на небо».

Коментар до тексту

Дві дуже важливі події, які випереджують цей уривок, – зцілення Енея (Ді 9:32–35) та воскресіння Тавити (Ді 9:36–43) − слугували своєрідним приготуванням для апостола Петра, який у цій розповіді постає перед фактом потреби проголошувати Добру Новину перед язичниками[1]. Універсальність Євангелія та природи Церкви поступово відкривається у свідомості очільника збору апостолів. Видіння римського центуріона (сотника) під час молитви виявляє нову, дуже важливу частину в Діяннях апостолів – завдяки дії Святого Духа до Церкви поступово починають приєднуватися язичники. Так само і видіння Петра, яке відбувається також під час молитви, зумовлює радикальну трансформацію його свідомості – свідомості єврея, яка формувалася століттями на противагу всьому язичницькому. Євреї вважали язичників нечистими тому, що їхній аморальний спосіб життя провадив до духовної смерті. В об’явленні Петро довідується, що вже немає нечистих речей, адже Бог уже все очистив, і настав час благовістування всьому створінню.

Meditatio (розважання)

«І знову, вдруге, залунав голос до нього: Що Бог очистив, ти не погань». Кожен, хто хоча б раз читав книгу Левіт, міг ознайомитися із законами про чисте й нечисте (глави 11–15). Природно виникає запитання, чому окремі тварини вважалися нечистими? Дехто пояснює це стародавніми уявленнями про гігієну: нечисті тварини були можливими носіями хворіб (напр., трихіноз у свиней). Проте ймовірніша причина − релігійне розважання над порядком сотвореного світу в книзі Буття: тільки риба, яка плаває, птахи, які літають, тварини, які пасуться, вважалися чистими. Відповідно, птахи, які не літають (страуси), морські творіння, які ходять, як тварини, тварини, які плазують по землі, як комахи, – усі видавалися недосконалими, а отже, нечистими.

Окрім того, найчастіше у Старому Завіті йдеться про ритуальну чистоту, тобто все поділялося на нечисте, чисте, святе. Усе, що пов’язане з Богом, досконалістю, святістю, здоров’ям і життям, вважалося чистим. Усе, що пов’язане з тлінням, гріхом і смертю, або ж могло до них привести, вважалося нечистим. Тому були вчинки, яких спільнота або окрема людина повинна була уникати, щоб наближатися до Бога. Усі закони про чисте й нечисте мали виховну роль – у деградованій через гріх людині треба було поступово виховати відчуття святості, поваги до життя, а також благоговіння та трепету перед Богом замість звичайного тваринного страху.

Позаяк язичники часто жили аморальним життям, яке провадило до смерті, вони вважалися нечистими. Отож Петро мусів пережити цілу внутрішню переміну свідомості, щоб сприйняти, що прийшла повнота часу, у якій Бог після Страстей і Воскресіння Свого Єдинородного Сина хоче перемінити серця й уми всіх людей. Язичники, які жили безбожним і розпусним життям, завдяки таїнственному діянню Святого Духа дозріли до прийняття Доброї Новини. А такі люди, як римський сотник Корнилій, живучи у Святій Землі, уже поклонялися єдиному Богові Ізраїлю. Лука не каже, що Корнилій зберігав усі приписи юдаїзму, але вистачає того, що цей чоловік уже вірив у Єдиного Бога й покланявся Йому.

Oratio (молитва)

«Він буде правити від моря аж до моря, і від Ріки аж до кінців землі» (Пс 72:8).

Contemplatio (споглядання)

У книзі Діянь апостолів Лука демонструє, що нова віра – християнство − призначена для всіх національностей. Тут розповідається про навернення людей, які репрезентують три відомі на той час континенти: Африку представляє етіоп, скарбник «Кандакії, цариці етіопської», який повірив в Ісуса і якого охрестив диякон і благовісник Филип (Ді 8:26–40); представник Азії − юдей Савло з кілікійського міста Тарс (сучасна Туреччина), який переслідував християн, але навернувся і став апостолом (Ді 9:1–19; пор. Ді 22:4–16; 26:9–18); Європу представляє римський язичник Корнилій – благочестивий центуріон з Кесарії, який почув про Ісуса Христа через проповідь Петра й отримав дар Святого Духа (Дії 10:1–48)[2]. Наскільки ми сьогодні усвідомлюємо універсалізм Євангелії та готові поширювати її у найнезвичніших, на нашу думку, місцях та середовищах?


[1] Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Edycja Świętego Pawła 2009, S. 2409.

[2] B. M. Metzger. The New Testament. Its Background, Growth, and Content. Third Edition. Abingdon Press Nashville 2003, P. 213.

2 коментарі до “Четвертий тиждень після Пасхи. Понеділок. Універсальність Євангелія (Ді 10:1–16)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *