Четвертий тиждень після Пасхи. П’ятниця. Святий Дух сходить на язичників (Ді 10:44–11:10)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Петро ще говорив слова ці, як Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав промову. 45. Усі вірні обрізані, що прибули з Петром, дивувалися, що дар Святого Духа вилився й на поган, 46. бо чули, як ті говорили мовами й величали Бога. Тоді Петро озвався: 47. “Чи може хтось боронити води, щоб оці не хрестились, що, як і ми, одержали Святого Духа?” 48. І повелів, щоб їх хрестили в ім’я Ісуса Христа. Тоді вони попросили його зостатись у них кілька днів. 11:1. Апостоли і брати, які були в Юдеї, довідалися, що й погани прийняли Слово Боже. 2. А як Петро прийшов у Єрусалим, обрізані накинулись на нього: 3. “Чого, мовляв, увійшов єси до необрізаних і їв з ними?” 4. Отут Петро й почав їм викладати за порядком усю справу: 5. “Я, – каже, – був у місті Яффі й молився, і бачив у захваті видіння: якась річ спускалася, неначе скатерка велика, прив’язана за чотири кінці, сходила з неба й наблизилась аж до мене. 6. Приглянувсь я пильно до неї і спостеріг та й побачив чотириногих землі, звірів і плазунів, і птиць небесних. 7. Почув я і голос, що говорив до мене: Устань, Петре, заколи і їж! 8. Та я озвався: Ніколи, Господи, ніколи-бо ніщо погане або нечисте не входило в мої уста. 9. І вдруге голос мені відповів із неба: Що Бог очистив, ти не погань. 10. Це сталося тричі, і знову все було взяте на небо”».

Коментар до тексту

Цей уривок містить розповідь про те, як унаслідок проповіді апостола Петра про Ісуса в домі сотника Корнилія Святий Дух зійшов на богобоязних домашніх цього римського офіцера та його приятелів. Сама сцена відлунює до події Зіслання Святого Духа, що сталася в Єрусалимі на п’ятдесятий день після Воскресіння Ісуса (Ді 2:1–13). Тоді Святий Дух зійшов на апостолів, які всі були євреями, тепер Святий Дух несподівано й нестримно дарується язичникам. У такий спосіб Бог потвердив Петрові все те, що об’явив йому під час видіння на молитві стосовно Корнилія та його прийняття в лоно Церкви (Ді 10:9–16). Після цього Корнилій та його рідні за велінням Петра були охрещені без попереднього прийняття обрізання[1], а отже і юдаїзму, як на цьому часто наполягали ті християни, які за походженням були євреями, тобто вихідцями з юдаїзму. Коли про цю подію довідалися інші учні Ісуса в Єрусалимі, то відразу далася взнаки їхня багатовікова єврейська культура: вони не могли собі уявити, щоб хтось прийняв Ісуса Христа без того, щоб спочатку прийняти юдаїзм, сповненням очікувань якого і був Ісус, і тому вони накинулися на Петра з гострою критикою. Тоді апостол мусів докладно розповісти їм про пережите об’явлення та події в домі Корнилія. Читання дня фактично завершується першою частиною розповіді / свідчення Петра.

Meditatio (розважання)

«Усі вірні обрізані, що прибули з Петром, дивувалися, що дар Святого Духа вилився й на поган». У Єрусалимі Петро розповів християнам, які походили з юдаїзму, про сходження Святого Духа на Корнилія та його домочадців і підсумував: «“Коли, отже, Бог дав такий самий дар їм, як і нам, що увірили в Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб міг був стати Богові на перешкоді?” 18. Почувши це, замовкли і хвалили Бога, кажучи: “Отже, і поганам дав Бог покаяння, щоб мали життя”» (Ді 11:17–18). Згодом у своєму соборному посланні св. Петро напише до християн, які походили з язичників: «Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали Того, Хто вас покликав з темряви у дивне Своє світло; 10. ви ‒ колись не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані» (1 Пт 2:9–10).

У поширенні Євангелії Ісуса Христа перешкоджають наші людські обмеження і стереотипи, передусім культурні й релігійні. Якщо наша духовність не є відповіддю вдячності Богові на Його дар спасіння в Ісусі Христі, якщо її сутттю не є любов, яку оживляє Святий Дух, тоді ми неминуче створюємо якусь закриту систему, яка відсікає всіх, хто її не приймає, не розуміє або ж не вміщається в її рамки. Бог є Богом усіх людей, і це не залежить від того, усвідомлюють вони це чи ні. Апостол Павло навчає: «Що ж бо, коли деякі не повірили? Хіба ж їхня невірність знищить вірність Божу?» (Рим 3:3). Тому важливо зрозуміти, що Бог бажає, «щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди» (1 Тим 2:4).

Євангеліє − Добра Новина, а не добра порада, звужена до нашого розуміння Бога й усвідомлення дії Його Провидіння. Це звістка про неймовірні факти Воплочення, Життя, Страстей та Воскресіння Ісуса, завдяки яким (як часто наголошує Том Райт) світ став іншим місцем, а для нас відкрилася грандіозна перспектива. Щоб справді проголошувати Добру Новину, а не наші, навіть найкращі духовні інтуїції, потрібно пережити й усвідомити, що «Бог же показує Свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим 5:8). Коли Писання каже про грішників, то має на увазі: «Усі бо згрішили й позбавлені слави Божої, 24. і оправдуються даром Його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі Христі» (Рим 3:23–24).

Oratio (молитва)

«Ти піднесеш мене на скелю, занадто круту для мене, 4. бо Ти – моє прибіжище й міцна вежа проти ворога» (Пс 61:3–4).

Contemplatio (споглядання)

Господь створив людей для щастя, яке, однак, було зруйноване через заздрість диявола й гордість наших прародичів. Та Бог постійно робив і продовжує робити все, щоб привести світ, тобто всіх людей, до запланованого порядку, аж поки не «витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше» (Од 21:4). І щоб цей день настав якомога швидше, ми запрошені до участі в цьому проєкті відновлення вселенної. Та щоб наша участь була справді ефективною, ми повинні навчитися мислити масштабно й відкриватися на незбагненну дію Божого Провидіння, яка зазвичай перевершує межі нашого розуміння та сприйняття світу.

---

[1] The Navarre Bible. The Acts of the Apostles. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 93.