8-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Навчання Христа, яке звільняє (Мт 16:6−12)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Ісус сказав їм: “Глядіть, бережіться закваски фарисейської і садукейської”. 7. Вони ж перемовлялись між собою і говорили: Бо ми не взяли хліба”. 8. Помітив це Ісус і каже: Чого перемовляєтесь між собою, маловіри, тому що не взяли хліба? 9. І досі не збагнули? Чи ж ви не пам’ятаєте п’ятьох хлібів для п’ятьох тисяч, а скільки ви кошів зібрали? 10. Ані тих сімох хлібів для чотирьох тисяч, а скільки ви кошів зібрали? 11. Тож як же не розумієте, що Я не про хліб вам говорив, коли казав: Бережіться закваски фарисейської і садукейської?”. 12. Тоді ті зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а фарисейської та садукейської науки».

Коментар до тексту

У цьому уривку Ісус застерігає Своїх апостолів від неправильного навчання єврейських релігійних лідерів – фарисеїв та садукеїв. Христос висловлюється метафорично, і тому апостоли, як завжди, не розуміють Його. Тоді Ісус вносить ясність у Свої слова, а також пригадує їм, що Він завжди піклується їхніми потребами (Мт 6:30; 8:26; 14:31; 16:8).

Meditatio (розважання)

«Тоді ті зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а фарисейської та садукейської науки». Фарисеї та садукеї − дуже різні, на перший погляд, групи людей. Фарисеї були нащадками хасидеїв – благочестивих євреїв, які намагалися зберегти віру в єдиного Бога в часи язичницької реакції та переслідувань за правління геленізованої Селевкидської династії у ІІ ст. до Хр. Цей період відомий в історії великим повстанням проти язичників, яке очолила родина Хасмонеїв, більше знана як Макавеї − за прізвиськом одного з її представників. Попри звитягу в боротьбі за віру та ревність у її збереженні (хоча про етимологію терміна «фарисеї» тривають суперечки, ймовірно, це слово означає «відокремлені» від усього, що не є Боже), фарисеї надавали великого значення усному переданню, яке випливало з їхнього розуміння Писання. Фактично над самим Писанням роздумували книжники, а фарисеї уже намагалися застосовувати їхні висновки у щоденному житті. На їхній погляд, релігія полягала у виконанні Закону / Тори (П’ятикнижжя Мойсея), з якого книжники виснували аж 613 заповідей (365 заборон та 248 зобов’язуючих), а фарисеї уважали їх своєю дорожньою картою життя. Проте часто їхня інтерпретація Писання суперечила духові самого Писання і більше ускладнювала, ніж полегшувала дорогу до Бога. Ці різноманітні заповіді часто не могли виконати навіть самі фарисеї, але не хотіли в цьому зізнатися, тому ще більше прагнули показати, як вони собі гадали, свою вірність Богові, а насправді − людським заповідям, і так щораз більше зростало їхнє зовнішнє, показове благочестя.

Садукеї (назва походить, мабуть, від священника періоду царя Давида – Цадока – 1 Хр 16:39; 24:3) світоглядно дуже відрізнялися від фарисеїв. Вони належали до священничих кіл – з їхнього середовища вибирали первосвященників, які стояли на чолі релігійного, а в окремі періоди історії і політичного життя народу. На відміну від фарисеїв, вони не вірили у воскресіння, ангелів та авторитет усного передання. З Писань визнавали тільки п’ять перших книг Мойсея – Тору. Садукеї вважали, що ознакою виконання Заповідей було Боже благословення в цьому житті. Тому природно, що вони творили аристократичний суспільний клас, представники якого володіли великими маєтками та землями, а також уміли домовлятися з будь-якою окупаційною владою.

Ні тим, ні тим не підходило Ісусове розуміння Писання та духовного життя, яке з нього випливало. Фарисеї ненавиділи Ісуса за те, що Він гостро картав їхню показову та поверхову духовність, а садукеї не тільки не поділяли Його погляд на духовне життя і не приймали критики щодо неналежної опіки над Храмом, але й убачали в Ньому велику загрозу для їхньої влади та авторитету. Заскорузлість, амбіції, бажання влади над народом та слави від народу зумовили спільний виступ обох груп проти Ісуса.

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за Слово Істини, яке звільняє нас від хибних доріг духовного життя…

Contemplatio (споглядання)

Сьогодні Ісус турбує уми й серця людей не менше, ніж у І-му столітті. Число Його ворогів тільки зросло – багато тиранів, політиків і представників т. зв. сильних світу цього воліли би зовсім про Нього не чути, а якщо немає вже куди діватися, то відвести для Ісуса тільки приватну сферу духовного життя, тобто місце, звідки Він ніяк не зможе впливати на публічний простір. Навіть медіа, які на всі лади галасують про толерантність, доволі ревно сприймають, коли Церква піднімає голос у публічному просторі, і дуже згуртовано та настирливо пробують його заглушити. Закваска лицемірства та вибіркової толерантності − це сучасні способи заглушити голос Істини, яку вже котрий рік істерично намагаються релятивізувати. Саме тому від нашого мудрого, терпеливого та наснаженого свідчення залежить, чи світ чутиме життєдайний голос Доброї Новини, чи його й надалі годуватимуть псевдомесії різноманітними заквасками псевдоістин…

6 коментарів до “8-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Навчання Христа, яке звільняє (Мт 16:6−12)”

  1. Роман Топчак

    Світ, на жаль, як і 2020 років назад, так і тепер не може прийняти Христа. І парадокс, що де коли самі християни, роблять усе, навпаки. Жити цим світом легше(((, нажаль так думає більшість.

  2. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    О. Юрій, дякую за поглиблення знань про фарисеїв і саддукеів, за те, що посилаєтеся на конкретні історичні факти.
    У ті далекі часи це були визнані духовні лідери Ізраїля. Природньо, що їх поважали, до них прислухалися…
    Однак, у цьому невеличкому уривку Ісус аж два рази наказує Своїм учням пильно стерегтися фарисейськоі та саддукейськоі розчини, тобто, їхньої науки. Отже, Ісус застерігає від цього і нас!
    Фарисеї і саддукеі різнилися своїми ідеями, духовним баченням, але єднало їх те, що і одні, і другі були гордими, шукали своєї слави, вважали, що все знають і розуміють, що сама їхня приналежність до вибраного народу, їх релігійний статус вже іх оправдовує. Написано, що накладали великі тягарі на народ, зобов’язували до виконання численних приписів, але самі не надто переймалися, щоб їх виконувати. Так поступово їхня духовна наука все більше розходилася з їхнім способом життя, а, отже, не мала сили. Тому трохи вище Ісус називає фарисеїв і саддукеів родом лукавим і перелюбним. Ісус застерігає всіх Своїх учнів від такого лицемірства, від духовної гордині і від самоправедності…
    Недаремно аж двічі у Соборних Посланнях говориться:
    «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать» (Як.4:6; 1Петр.5:5).

    — Господи, вчини моє серце чистим і правдиво смиренним! Дай тремтіти над Твоїм Словом, щоб виконувати все з того, що Ти дав зрозуміти, про що вже свідчу іншим.
    Прости, помилуй і збережи мене від різного роду фарисейства! Амінь.

  3. Наталія

    Тільки Ісус може принести справжнє щастя, ніякі принади світу такого миру і радості ніколи не принесуть!Ісус- Ти моя радість!!!

  4. “…від нашого мудрого, терпеливого та наснаженого свідчення залежить, чи світ чутиме життєдайний голос Доброї Новини!!!”
    Дуже дякую.

Залишити відповідь до Михаїл Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *