7-ма неділя після Пасхи. Святих Отців І-го Вселенського Собору (Йо 17:1−13)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Отак мовив Ісус, а підвівши очі Свої до неба, проказав: Отче, прийшла година! Прослав Cвого Сина, щоб Син Твій Тебе прославив, 2. згідно з владою, що її Ти дав Йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких Ти передав Йому. 3. А вічне життя у тому, щоб вони спізнали Тебе, єдиного, істинного Бога, і Тобою посланого – Ісуса Христа. 4. Я Тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке Ти дав Мені до виконання. 5. Тепер же прослав Мене, Отче, у Себе славою тією, що її Я мав у Тебе перед тим, як постав світ! 6. Я об’явив Твоє ім’я людям, яких Ти від світу передав Мені. Вони були Твої, Ти ж передав Мені їх, і зберегли вони Слово Твоє. 7. Нині збагнули вони, що все, Тобою дане Мені, від Тебе; 8. Слова бо, Тобою Мені дані, Я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від Тебе Я вийшов, і увірували, що Ти Мене послав. 9. Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких Ти передав Мені, бо вони – Твої. 10. І все Моє – Твоє, Твоє ж – Моє, і в них Я прославився. 11. Я вже більш не у світі, а вони у світі, і Я до Тебе йду. Отче Святий! Заради імени Твого бережи їх, тих, що їх Ти Мені передав, щоби були одно, як ми! 12. Бувши з ними у світі, Я беріг їх у Твоє ім’я; тих, яких Ти передав Мені, Я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. 13. Тепер же іду до Тебе і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів Моїх мали у собі вщерть».

Коментар до тексту

Після Тайної Вечері (Йо 13) Ісус дає Своїм учням останні настанови (Йо 13–17), які завершуються довгою молитвою до Отця, яка займає цілу 17-ту главу. Цю молитву часто називають Архиєрейською, оскільки вона особливо відлунює до сказаного в книзі Левіт про первосвященникаАрона, який в День Покути (євр. יוֹם כִּפֻּרִים / YomKippurim – найважливіший день єврейського календаря) повинен був піднести молитву «за себе й за дім свій, і за всю громаду синів Ізраїлю» (Лев 16:17). Перед тим, як віддати Своє життя задля життя світу, майже за лічені хвилини до початку Своїх Страстей Ісус звертається до Отця.

У цій урочистій молитвіГоспода можна виокремити три головні теми: Він молиться за Себе (вірші 1–5), за Своїх теперішніх учнів (вірші 6–19) та за тих, які в майбутньому повірять в Євангеліє через проповідь учнів та свідчення їхнього життя, зокрема їхньої єдності (вірші 20–26).

Meditatio (розважання)[1]

«Я Тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке Ти дав Мені до виконання». Служіння Ісуса на землі завершується, але Він ще повинен пройти через величезне і болісне випробування, яке чекає на Нього цієї ночі і наступного дня. Однак ті діла, які Отець доручив Йому, Він уже зробив, слова, які треба було сказати, вже сказав. Усе, що Отець Йому довірив, Він відкрив Своїм обраним учням. Тепер Ісус просить Отця вознести Його, прославити, посадити поруч із Собою, тобто на те місце, яке, згідно з єврейською традицією, повинен зайняти істинний Цар, Син Чоловічий, Месія, який, як сказано у псалмах, буде правити царством від моря до моря, від річки до країв землі (Пс 72:8). «Хтось, подібний до Сина Чоловічого, буде піднесений і розділить престол із самим Богом» (Дан 7:13−14).

Коли Месія займе Своє місце, вознісшись від світу, почнеться майбутній вік − той вік, який здалеку передбачали єврейські пророки, про який навчали єврейські мудреці, і тоді настане кінець нинішньому віку. Прийде нове, вічне життя, яке відрізняється від звичайного не тільки кількістю, тривалістю, але насамперед якістю.

Нова якість життя народжується у світ в Ісусі і через Ісуса. Коли Він завершить Свою перемогу над самою смертю, усі Його послідовники, усі, які повірять у Нього і зрозуміють, що Він справді «вийшов від Отця» і розкрив нам образ Отця та Його задум, скуштують «вічного життя» вже в цьому теперішньому житті. І це також центральна тема Євангелія від Йоана (пор. Йо 3:16; 5:24).

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за все, що Ти зробив і продовжуєш робити для мене…

Contemplatio (споглядання)

З погляду цього світу, Ісус «не звідси». Те саме стосується і Його учнів.Справжня суть і призначення учнів визначаються не світом (в негативному значенні),не його параметрами чи силою. Тому для того, щоб втриматися, аби зіпсований і бунтівний «світ» не затягнув нас знову, ми повинні завжди перебувати у зв’язку з Отцем, Якому нас довірив Ісус.


[1]Розважання та запрошення до споглядання основане на T. Wright. John for Everyone. Part 2: Chapters 11−21. London SPCK 2014/ Kindle Edition. Kindle Location 1627−1729.

1 коментар до “7-ма неділя після Пасхи. Святих Отців І-го Вселенського Собору (Йо 17:1−13)”

Залишити відповідь до Ольга Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.