7-ма неділя після П’ятдесятниці. Довіра до можливостей Ісуса (Мт 9:27−35)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«І як Ісус відходив звідти, слідом за Ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, Сину Давидів!”. 28. І коли Він увійшов до хати, сліпці приступили до Нього, а Він спитав їх: “Чи віруєте, що Я можу це зробити?” – “Так, Господи!” – кажуть йому ті. 29. Тоді Він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!”. 30. І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не знав про це”. 31. Та ті, вийшовши, розголосили про Нього чутку по всій країні. 32. А як вони виходили, приведено до Нього німого, що був біснуватий. 33. Коли ж Він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: “Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!”. 34. Фарисеї ж говорили: “Він виганяє бісів князем бісівським!”. 35. Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію Царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу».

Коментар до тексту

Текст Євангелія дня містить три тематичні одиниці: розповідь про повернення зору сліпим (9:27–31), історію про зцілення німого біснуватого чоловіка (9:32–34) та вірш 9:35, який у розповіді євангелиста виконує роль проміжного підсумку діяльності Ісуса.

Ці два чуда в контексті довшого наративу Мт 8:1–9:34 слугують унаочненням сповнення есхатологічного спасіння, провіщеного пророком Ісаєю: «Тоді прозрять у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться» (Іс 35:5). Згодом, коли Йоан Хреститель відправить до Ісуса делегацію учнів, які спитають: «Ти Той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?» (Мт 11:3), сам Ісус потвердить, що Його прихід та діяльність є сповненням усього того, про що говорив Ісая: «Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите: Сліпі бачать і криві ходять, прокажені очищуються і глухі чують, мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина. Щасливий, хто через Мене не спотикнеться» (Мт 11:4–6).

Розповідь про зцілення сліпих насичена дуже важливими для богослов’я термінами. У Мт 9:27 сказано, що два сліпі послідували (гр. ἠκολούθησαν / ikoluvtisan) за Ісусом– так євангелист розвиває тему учнівства.Цю ж ідею підтримує звертання до Ісуса «Сину Давидів» та висловлення віри сліпців словами «Так, Господи».

Варто звернути увагу й на такий факт: якщо в Євангелії від Марка заборона Ісуса розповідати про зцілення – це т. зв. Месіанська таємниця (вона мала педагогічне значення: Ісусові йшлося про спростування націоналістично-політичної інтерпретації месіанської гідності та місії Христа, в контексті якої від Нього сподівалися, що Він очолить боротьбу проти язичників-римлян та переможе їх, внаслідок чого Ізраїль стане могутнім царством, як колись в часи Давида та Соломона), то Матей підкреслює важливість послуху словам Ісуса (пор. Мт 7:24–27; 28:18–20), що також є ознакою учня.

Meditatio (розважання)

«“Чи віруєте, що Я можу це зробити?” – “Так, Господи!” – кажуть йому ті». Цей вірш містить цілу програму діяльності Ісуса. Бог в Ісусі Христі хоче подарувати нове життя кожній людині. Для того, щоб це стало можливим, потрібна наша довіра до Нього, наше «Так!», подібне до того, яке колись сказала Богові Пречиста Діва Марія (Лк 1:38).

Бог може значно більше, ніж ми просимо й розуміємо (Еф 3:20)! Саме тому Ісус запитує сліпих: «Чи віруєте, що Я можу?». Грецьке дієслово δύναμαι / dynamai – дослівно «можу, маю силу, спроможний», яке тут використовує євангелист Матей, має той самий корінь, що й іменник δύναμις / dynamis – дослівно «сила, могутність», який часто вживається у трьох перших Євангеліях на означення чудес Ісуса. По суті, чудеса Ісуса − це «діяння сили». Отже, дії Ісуса – це дії Божої сили. Саме тому Ісус запитує сліпих, чи вони вірять у Божу силу, яка діє в Ньому?

Те саме запитання Господь сьогодні ставить мені і тобі, цілій Церкві – її провідникам та всім вірним. Чи ми віримо, що Ісус має силу змінити цей світ, наші суспільства, наші родини, наші зранені й понівечені серця? Чи Слово Ісуса – Євангеліє − це для нас сила Божа на спасіння кожному і кожній, хто вірує (пор. Рим 1:16), чи ми зробили з нього просто добру пораду? Чи ми готові відкритися на силу цього преображуючого Слова з такою ж довірою, як це зробили сліпі?

Oratio (молитва)

Ісусе, вірю у Твою силу! Хай вона діє у моєму житті та служінні…

Contemplatio (споглядання)

Отже, у висновку подаємо декілька основних реалій, які дотепер визначають наше життя: Ісус, якого визнаємо Господом; світ, який сьогодні так само, як і тоді, потребує Його втручання; ми, які називаємо себе Його учнями і яких Він посилає до цього світу (Мт 28:19). Жнива дуже великі (пор. Мт 9:37) – багато спраглих сердець чекають на Господа, який через наше служіння хоче увійти в їхнє життя. Чи усвідомлюючи грандіозну силу Ісуса, просимо «Господаря жнив, щоб вислав робітників на Свої жнива» (пор. Мт 9:38) з такою ж самою ревністю й довірою, як взивали до Ісуса євангельські сліпці (пор. Мт 9:27)? Чи самі, як учні, готові зносити очорнення і зневаги, сповняючи Його місію з усвідомленням, що без Ісуса усе завмирає у безсиллі та марноті людських змагань? Чи наше життя, довір’я, учнівський послух Ісусові настільки промовистий, що світ навколо нас може побачити, почути, досвідчити та переконатися, що «Ісус Христос учора й сьогодні – Той самий навіки» (Євр 13:8) та що Він справді перебуває «з нами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28:20)?