6-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Ким переймається Ісус (Мт 9:18−26)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Коли Він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить Йому: “Дочка моя тільки що померла. Прийди-но поклади на неї Cвою руку, і вона оживе”. 19 Підвівся Ісус і пішов за ним, а й учні Його. 20. І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулася до краю Його одежі. 21. Казала-бо сама до себе: “Як тільки доторкнуся до краю Його одежі, видужаю”. 22. Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: “Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе”. І видужала жінка від тієї ж години. 23. А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану, 24. сказав: “Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить”. І насміхалися з Нього. 25. Як же випроваджено людей, Він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. 26. Чутка про це розійшлася по всій тій країні».

Коментар до тексту[1]

Читаючи 8-му та 9-ту глави Євангелія від Матея, бачимо, що Ісус уже показав Свою владу над хворобами, природою, нечистими духами та гріхом, а в цьому уривку Він демонструє Свою владу над смертю. Усі три синоптичні Євангелія (Матея, Марка, Луки) розповідають про цей епізод із життя Ісуса й усі переривають його розповіддю про зцілення кровоточивої жінки (пор. Мк 5:21−43; Лк 8:40−56). Марко та Лука називають батька дівчинки, який був начальником синагоги, на ім’я – Яір (Мк 5:22; Лк 8:41), він виявляє подиву гідну віру в чудодійну силу Ісуса. По дорозі до дому Яіра до Ісуса торкається жінка, яка через природу своєї недуги могла вважатися ритуально нечистою протягом 12-ти років (див. Лев 15:25−30). Її проблема була не лише фізична, але й релігійна та соціальна водночас, позаяк кожен чи кожна, хто б її торкнувся (або кого вона торкнулася), ставав / ставала ритуально нечистою. Як і батько дівчинки, ця знеможена жінка виявляє грандіозну віру, а Ісус замість скартати (як би це зробили фарисеї або вчителі Закону) підбадьорює її та дарує зцілення. Тим часом у домі Яіра уже готувалися до похоронних обрядів, на що вказує присутність сопільників та юрба плакальників. Кажучи, що дівчина спить, Ісус використовує евфемізм на означення смерті (пор. Дан 12:2; Йо 11:11−12; Ді 7:60; 13:36; 1 Кор 15:6), тому торкаючись її руки, Він мав би стати ритуально нечистим (Чис 19:11), та Він зовсім на це не зважає. Натомість, як і у випадку з хворою жінкою, Ісус переймається долею дівчинки і повертає її до життя Своїм дотиком. Матей каже, що внаслідок цього вона «встала» – повернулася до життя.

Meditatio (розважання)

«Як же випроваджено людей, Він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало». Ісуса не хвилює те, що скажуть про Нього релігійні провідники народу або юрба. Єдине, що Його турбує, − доля хворих, відкинутих, упосліджених і тих, які вже здалися у боротьбі зі смертю. Читаючи Євангелія, бачимо, що Ісуса не цікавила навіть Його власна доля, бо Він цілковито був перейнятий тими, які нікому не були потрібні. Його Життя було Життям заради Царства – Божого правління у моєму і твоєму житті, по суті, твого і мого щастя.

Хосе Пагола каже, що Ісус − це Той, Хто зцілює життя. Ісус не хотів, щоби хтось почувався обділеним Богом, викинутим із соціального та релігійного життя громади або через недугу приреченим на голодну смерть. Господь також не хотів, щоби прості і знедолені люди почувалися покараними Богом, але радше навпаки, щоб вони усвідомили, що саме задля них Бог в Ісусі Христі прийшов до них у немислимий спосіб. Для тих, хто бажає поглянути на місію Ісуса серед терплячих, хворих, убогих та відкинутих або просто прочитати дуже глибоке переосмислення життя Ісуса, дуже рекомендую книжку Хосе Антоніо Паголи: «Життя Ісуса: Тисячолітня тайна Християнства». Оригінал написано іспанською (J. A. Pagola. Jesus. Aproximacion historica), але в інтернеті можна купити переклад російською мовою. Думаю, що цього року організую переклад цієї чудової книжки українською мовою.

Дотик Ісуса дуже важливий. Матей каже, що відразу після дотику Господа дівча «встало». Грецьке дієслово ἠγέρθη / egerte, яке в цьому уривку вживає Матей, цікаве з двох причин: у Новому Завіті воно часто використовується на означення Воскресіння; форма, у якій вжито дієслово, а це пасивний стан 3-ї особи однини (т. зв. Passivum Divinum), вказує на Бога як підмет дії. Іншими словами, Матей хоче показати, що в цьому дотику Ісуса діє Бог. Та сама пасивна форма дієслова у 3-й особі однини вжита на означення зцілення кровоточивої жінки (ἐσώθη / esote ). Дієслово, яким послуговується Матей, буквально можна перекласти «була врятована / стала спасенною», адже слово σῴζω / sodzo в Новому Завіті найчастіше використовується на означення спасіння. Отже, дотик Христа – це завжди початок звільнення від тління і початок Нового Творіння…

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені віру, подібну до тієї, яку мали начальник синагоги та хвора жінка…

Contemplatio (споглядання)

Ісус хоче торкнутися життя кожної людини, особливо тоді, коли це життя більше нагадує виживання або існування. Для того, щоб це стало можливим, Він потребує тільки одного − нашого запрошення, яке виявляється в акті абсолютної довіри. Яким би не було наше життя, Господь чекає від нас внутрішнього наставлення, подібного до того, яке мав батько померлої дочки Яір і багатостраждальна жінка, яка терпіла від своєї недуги цілих 12 років…

---

[1] Коментар до тектсу основано на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Mt 9:18−26.