5-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Обрати Господа (Мт 12:14−16, 22−30)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«А фарисеї вийшли звідти й радили на нього раду, щоб Його погубити. 15. Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідси. Слідом за Ним пішла сила народу: Він оздоровив їх усіх, 16. але суворо наказав їм Його не виявляти… 22. Тоді приведено до Нього біснуватого, сліпого та німого, і Він зцілив його, так що німий і розмовляв, і бачив. 23. І здивувалися всі люди й говорили: “Чи не є, часом, цей син Давида?” 24. А фарисеї, почувши це, сказали: “Отой не інакше виганяє бісів, як тільки Велзевулом, князем бісівським”. 25. Знаючи думки їхні, Ісус сказав їм: “Кожне царство, розділене в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, розділені в собі самих, не встояться. 26. І коли сатана сатану виганяє, то він розділений у собі самому, як же тоді вдержиться його царство? 27. І коли Я Велзевулом виганяю бісів, то сини ваші ким виганяють? Тому-то вони будуть вашими суддями. 28. Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то прибуло до вас Царство Боже. 29. Або як може хтось увійти в дім сильного й пограбувати його майно, якщо він перше не зв’яже сильного й аж тоді дім його розграбує? 30. Хто не зо Мною, той проти Мене, і хто зо Мною не збирає, той розкидає».

Коментар до тексту

У цьому уривку містяться дві тематичні одиниці. У вв. 14−16 читаємо про реакції двох різних груп людей: після зцілення сухорукого чоловіка в синагозі в Суботу фарисеї, які дуже буквально та доволі викривлено розуміли суть шанування суботнього відпочинку, змовляються, як би звести Ісуса зі світу (в. 14); довідавшись про їх нечестиві наміри, Ісус віддаляється від них і відразу зціляє усіх людей, які слідують за Ним, забороняючи при цьому розголошувати це (вв. 15−16), щоб не підживлювати в народі неправильні очікування щодо Його особи – люди, які бачили чудотворну діяльність Ісуса, мріяли, що Він застосує Свою силу для фізичного покарання римлян, які на той час окупували землю Ізраїлю. Вірші 22−30 містять опис того, як Ісус зціляє біснуватого, гостре очорнення з боку фарисеїв у відповідь та коментарі самого Ісуса на їхні звинувачення. Отож, у в. 22 Ісус знову зціляє особу, опановану численними бісами, і люди починають говорити про Ісуса, використовуючи месіанську термінологію (в. 23). Такі слова вкотре роздратовують фарисеїв, які у відповідь намагаються дискредитувати Ісуса, приписуючи Йому співпрацю з провідником бісів (в. 24). Відтак Господь, послуговуючись двома ілюстраціями про поділене царство та сильнішого, який перемагає слабшого, а також відсилаючись до практики екзорцизму самих євреїв, вказує на алогічність їхніх закидів та аргументації (вв. 25−30). У наступних віршах (31−32 – поза межами нашого уривку) Ісус наголошує, що постава фарисеїв − це свідоме і вперте відкинення Божої правди, що є богохульством та гріхом проти Святого Духа, який тягне за собою страшні наслідки (вв. 31−32).

Meditatio (розважання)

«Хто не зо Мною, той проти Мене, і хто зо Мною не збирає, той розкидає». Ісус вимагає активної вірності та конкретної декларації, що ми поділяємо Його погляди та цінності. Така конкретика виявляється у словах, які повинні бути підтверджені ділами. Важливе і перше, і друге. Тому пізніше у листі до Римлян апостол Павло напише: «Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, 10. бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння» (Рим 10:9−10). А Сам Ісус у Нагірній проповіді каже: «Не кожний, хто промовляє до Мене: Господи, Господи! – увійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця Мого, що на небі. 22. Багато Мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не Твоїм ім’ям пророкували? Хіба не Твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не Твоїм ім’ям силу чудес творили? 23. І тоді Я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від Мене, ви, що чините беззаконня!» (Мт 7:21−23).

Багато т. зв. християн люблять, як вони собі гадають, зберігати нейтралітет чи золоту середину, і хоча вони дійсно важливі, про них не може йтися, коли ми вибираємо Бога чи Його противника. Насправді, якщо ми не вибираємо Бога, то навіть не усвідомлюючи цього, робимо протилежний вибір. Тому для того, щоб жити згідно з Божим задумом, а не плисти, як мертва риба, за течією, потрібно кожного дня робити вибір – ставати на бік Світла чи темряви, Добра чи зла. У духовному житті немає «нейтральної передачі» – є або прогрес, або регрес, які неминуче пов’язані з нашим щоденним вибором.

Перед тим, як народ Ізраїлю, який після 40 років блукання пустелею мав увійти в Обіцяну Землю, Господь сказав через пророка Мойсея, нехай представники від шести племен Ізраїлю стануть на на Герізім-горі, щоби благословити народ, а представники від інших шести племен стануть на Евал-горі, щоби проклинати народ (Втор 27:12−13). Перші, використовуючи численні приклади, пояснюватимуть, за що приходитиме на них Боже благословення (якщо вони виберуть Божі дороги), а другі − проклинатимуть, по суті, стверджуватимуть та перестерігатимуть, що коли люди будуть вдаватися до ідолопоклонства і наслідувати гріхи язичників, то ступлять на дорогу смерті. Цей перелік благословень і проклять вміщено у Втор 27−28, і його варто прочитати.

Oratio (молитва)

«Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, 2. але в Господа Законі замилування має і над Його Законом день і ніч розважає. 3. Він – мов те дерево, посаджене понад потоками водними, що плід свій дає у свою пору і що лист його не в’яне, і все, що чинить він, йому вдається» (Пс 1:1−3).

Contemplatio (споглядання)

Заклик Ісуса взяти свій хрест і йти за Ним допомагає нам зрозуміти, що християнство − це дуже конкретний спосіб життя із чітко визначеною метою. І таким є Божий заклик у цілій Біблії – у всіх текстах Старого і Нового Завітів. Для прикладу варто поглянути на ще один текст із книги Второзаконня, який кидає світло на слова Ісуса в Мт 12:30 та вказує, що християнське життя – це життя людини, яка має чітку та обґрунтовану позицію: «Гляди, сьогодні Я появив перед тобою життя й добро, смерть і лихо! 16. Як слухатимеш заповіді Господа, Бога твого, що її заповідаю тобі нині, – любитимеш Господа, Бога твого, ходитимеш Його дорогами та додержуватимешся Його заповідей, установ і рішень, то житимеш і розмножишся, і Господь, Бог твій, поблагословить тебе на землі, що йдеш її зайняти. 17. Коли ж твоє серце відвернеться, і ти не слухатимеш, і даси себе звести, і станеш припадати лицем до землі перед іншими богами та служити їм, 18. то заявляю вам сьогодні, що загинете напевно; не довго житимете на землі, куди ти, перейшовши Йордан, простуєш, щоб її зайняти. 19. Я кличу сьогодні проти вас на свідків небо й землю, життя і смерть появив Я перед тобою, благословення й прокляття. Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству, 20. любивши Господа, Бога твого, слухавшись Його голосу та прихилившись до Нього; в тому-бо полягає твоє життя і твоє довголіття, щоб тобі жити на землі, яку Господь, твій Бог, клявся дати твоїм батькам: Авраамові, Ісаакові та Якову» (Втор 30:15−20).