Lectio (читання)
«Тоді деякі з книжників та фарисеїв озвались до Нього: “Учителю, ми хочемо побачити якийсь знак від Тебе”. 39. А Він у відповідь сказав їм: “Лукаве поріддя і перелюбне вимагає знаку, та знаку не буде йому дано, як тільки знак пророка Йони. 40. Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні й три ночі. 41. Люди ніневійські стануть на суді з цим родом і його засудять, бо вони покаялися на проповідь Йони, а тут є більше, ніж Йона! 42. Цариця півдня стане на суді з цим поріддям і його засудить, бо вона прибула з кінця світу, щоб побачити мудрість Соломона, а тут є більше від Соломона! 43. А коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та не знаходить. 44. Тоді промовляє: Повернусь у дім свій, звідки я вийшов. Приходить і знаходить його порожнім, заметеним та прибраним. 45. Тоді він іде, бере із собою сім інших духів, гірших від себе, і вони входять і оселюються там, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше. Так буде і з цим лукавим поріддям”».
Коментар до тексту[1]
Євангеліє дня продовжує теми, порушені в попередніх віршах цієї ж глави, – після зцілення хлопця, опанованого бісами (Мт 12:22), фарисеї звинувачують Ісуса, що Він діє бісівською силою (Мт 12:24), та вимагають від нього знаку (Мт 12:38). У відповідь Господь говорить про знак Йони та перестерігає, що відверте неприйняття Його служіння, яке приносить звільнення, робить їх вразливими на діяння сил темряви (Мт 12:39−45).
Якщо Матей наголошує на перебуванні Йони в череві кита (образ Христового воскресіння), то Лука (11:29 32) спрямовує увагу на специфічно пророчу функцію Йони – проголошення Божого Слова: у цьому Йона був знаком для ніневитян, і так само Ісус є знаком для сучасної йому генерації. Інакше кажучи, в Матея знаком Йони є Смерть і воскресіння Христа (Мт 12:40), а в Луки – Його навчання.
Опис суперечки, викликаної вигнанням злого духа (Мт 12:22−32), Матей немовби підсумовує Ісусовими словами про повернення нечистого духа (12:43−45). У такий спосіб Ісус, правдоподібно, закликає до чіткої відповіді тих, які були поруч із ним (не тільки особу, яка звільнилася (Мт 12:22), але й усіх, хто сперечався з ним). Треба бути уважними, бо нечистий дух шукає нагоди, щоб повернутися (Мт 12:43−45).
Meditatio (розважання)
«Лукаве поріддя і перелюбне вимагає знаку, та знаку не буде йому дано, як тільки знак пророка Йони». Вершиною пророчого служіння Ісуса стане суд над Ізраїлем, який відбудеться через Його Страсті та Воскресіння. У Воскресінні Ісус буде оправданий, а дії Його противників − засуджені. Вислів «лукаве поріддя» у Мт 12:39 вжито з метою порівняння Ісусових сучасників з непокірним поколінням пустелі давніх часів. У словах Ісуса про знамення цього старозавітного пророка відображено два аспекти: Його Смерть і воскресіння вказують на Боже оправдання, і воно вимагає від народу належної відповіді, інакше той підпаде під суд.
Згадка про суд та Сина Чоловічого засвідчують, що Ісус – Месія, на прихід Якого очікували в останніх часах, і що не прийняти Його заклик до покаяння сьогодні означає стати на заваді Його Царству і підпасти під суд. Загроза суду стає ще невідворотнішою, якщо взяти до уваги те, що, по-перше, Ісус − «значно більший» за всіх тих, яких Бог давав Ізраїлеві впродовж історії; по-друге, репліка про язичників, які виступатимуть на суді проти Ізраїлю і його засудять, показує абсолютну неготовність Ізраїлю та його марні сподівання, що день суду буде судом для язичників, адже Ісус, як і старозавітні пророки, підкреслює, що демаркаційна лінія проходитиме інакше: суд із неба буде на всяку безбожність, на всіх тих, які не покаялися (див. Ам 9:7−10; Міх 3:9−12; Мал 3:2−5).
Отож, позиція сучасників Ісуса, яка виявляється у пошуках знаку, бунтівна – вона не дає їм змоги почути Слово Христа та відповісти на нього покаянням, тому стягає на себе суд Божий. Без покаяння − єдиної правильної відповіді на все те, що Ісус робив на очах у юдеїв, вони пропадуть, і сатана далі матиме владу над народом, бо він завжди шукає, як повернутися назад.
Oratio (молитва)
Ісусе, даруй мені щире та допитливе серце, у якому немає лукавства…
Contemplatio (споглядання)
У цьому уривку Ісус картає «лукаве поріддя» за цинічну недовіру до Себе й надмірне шукання «знаків» − певних доказів Його влади й посланництва. При читанні цього тексту на гадку спадають два діаметрально протилежні приклади з Євангелія: багач із притчі про багача і Лазаря (Лк 16:1−31) та історія апостола Томи, який хотів пересвідчитися в реальності воскресіння Ісуса (Йо 20:24−31). Перший приклад – ідейно близький до сьогоднішнього євангельського уривку, його суть полягає в тому, що людині, яка свідомо закрита на голос сумління та Божого Слова, не допоможуть ніякі додаткові свідчення чи «знаки». Домагатися їх – лише надуживати Божим одкровенням і перетворювати свідчення Божого Слова в «метання перел перед свиньми» (Мт 7:6). Тому, як і братам багача, родові цьому не дасться знаку (Лк 11:29), окрім уже отриманого. Другий приклад – Томи – показує, що існує і праведний спосіб домагатися знаку чи доказу Божої сили. Їх відрізняє щирість,справжнє незнання та пошук відповіді. Якщо в першому випадку маємо справу зі свідомим, егоцентричним відбором того, що нам подобається і прийнятне для нас, та відкиданням неприйнятного і неприємного, то в другому – це щирий, неупереджений пошук і відкритість до Божої сили та дії.
[1] Коментар до тексту, розважання та запрошення до споглядання взяті з о. Юрій Щурко. Термін ζητέω в Євангелії Св. Луки: лінгвістично-екзегетичні студії. Opole, Opolska Biblioteka Teologiczna 2016, С. 207−213.
Дякую
Дякую.
Щиро вам вдячний! ?
Щиро дякую.
Дуже дякую вам отче за розважання