4-й тиждень після Пасхи. Четвер. Ісус – Світло світу (Йо 8:12−20)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: “Я – Світло світу. Хто йде за Мною, не блукатиме в темряві, а матиме Світло життя”. 13. Отож і мовили до Нього фарисеї: “Свідчиш Сам за Себе – неправдиве Твоє свідоцтво”. 14. А Ісус їм відказує: “Хоч Я і свідчу за Себе Сам, та свідоцтво Моє правдиве, бо Я знаю, звідкіля прийшов Я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу. 15. Ви судите за тілом – Я не суджу нікого. 16. Коли Я суджу, то суд Мій правдивий, бо не Сам Я, а з Отцем, який послав Мене. 17. Та й у Законі вашім написано, що свідоцтво двох людей – правдиве. 18. Я свідчу про Себе Самого, й Отець, який послав Мене, про Мене свідчить”. 19. Тоді вони сказали Йому: “Де ж Твій Отець?” Відрік Ісус: “Ані Мене не знаєте, ані Отця Мого. Якби знали ви Мене, то й Отця Мого теж знали б”. 20. Промовив Він ті слова біля скарбниці, коли навчав у Храмі. І ніхто Його не схопив, бо не прийшла ще година Його».

Коментар до тексту

Ці слова Ісуса є частиною Його навчання впродовж тижневого свята Кучок у Єрусалимі. У ці дні євреї дякували Богові за Його численні благословення під час подорожі пустелею з Єгипту до Обіцяної Землі. Це свято долучалося до святкувань з нагоди осіннього збору врожаю, зокрема винограду. Відтак елементами торжества були хода зі смолоскипами та виливання води на жертовник. У молитвах висловлювали подяку Богові за світло і воду, без яких не було б урожаю, а також просили благословення на наступний рік. Ці елементи святкувань – світло і вода – пригадували старозавітні жести Божого благословення в пустелі: постійний провід народу в образі вогняного стовпа (Вих 13:22; Неєм 9:19) та дарування води зі скелі (Числ 20:11). У цих главах Ісус використовує символи води і світла, щоб глибше прояснити Боже діяння в Історії спасіння, зокрема усе, що діється завдяки воплоченню Його Сина. Уже в Пролозі Йоан відзначає, що Ісус є Світлом світу (Йо 1:4−5, 9), те саме Ісус повторює під час цих святкувань. Фарисеї звинувачують Ісуса в тому, що Він свідчить Сам за Себе (Йо 8:13; пор. 5:11), але Ісус наполягає на правдивості свідчення (Йо 8:14), вказуючи на Свої походження та місію, які Його опоненти ніяк не можуть зрозуміти. Коли Ісус говорить, що про Нього також свідчить Отець (Закон для вірогідності вимагав двох свідків – Втор 17:6; 19:15), вони думають, що Він говорить про земного отця, чим виявляють, що їхня розмова відбувається на цілком різних рівнях…

Meditatio (розважання)

«Я – Світло світу. Хто йде за Мною, не блукатиме в темряві, а матиме Світло життя». Я вже згадував, що в Євангелії від Йоана Ісус 147 разів означує Себе словами «Я Є», якими Бог об’явився Мойсеєві у книзі Виходу (3:14). Сім разів Ісус уживає ці слова з виразним означенням, і цей уривок після твердження Ісуса «Я Є Хліб Життя» (Йо 6:35, 48) містить друге із семи таких урочистих тверджень – «Я Є Світло світу». І перше, і друге твердження відлунюють до старозавітних пасхальних подій і засвідчують, що в Ісусі відбувається Новий Вихід. Йоан хоче, щоб ми усвідомили, що Ісус є нашою поживою для вічного життя та Світлом, яке веде до цього справжнього Життя, непідвладного смерті й тлінню. Пізніше Він ще глибше розкриє цю тему, означуючи Себе Дверима, через які ми увіходимо у вічне життя (Йо 10:7), Добрим Пастирем (Йо 10:11), який провадить людину до вічного життя, Воскресінням і Життям (Йо 11:25), єдиною Дорогою до Бога, Правдою про Нього та Життям у Ньому (Йо 14:6), а вкінці − правдивою Виноградною лозою, від якої ми, галузки, можемо черпати соки життя (Йо 15:1, 5).

Вчитуючись у слова Євангелія, ми відкриваємо для себе дуже промовистий факт: Ісус дає нам Світло у якому, ми краще розуміємо Бога, наших ближніх, самих себе та світ навколо. Властиво, Сам Ісус Є Світлом – Його діяння та навчання тільки увиразнюють Світло Божої правди про життя. Тому вкрай важливо зустрітися з Ним, схилити перед Ним коліна свого серця, відважитись наслідувати і слухатись Його (біблійною мовою «іти за Ним»), щоб не блукати в темряві, а мати Світло життя (Йо 8:12).

У Першому соборному посланні Йоана можна виділити дві основні теми, які визначають структуру та динаміку цього твору: перша, що Бог є Світло (1 Йо 1:5), а друга, що ми повинні любити одні одних (1 Йо 3:11), бо Сам Бог Є Любов’ю (1 Йо 4:16). Розвиток обох тем починається словами: «Ось звістка». Спочатку Йоан каже: «А ось та звістка, що ми від Нього чули й звістуємо вам: Бог – Світло, і ніякої у Ньому темряви немає» (1 Йо 1:5), а далі розвиває цю тему. Потім Йоан каже наступну тезу: «Бо це та звістка, яку ви від початку чули: щоб один одного любити» (1 Йо 3:11), і знову розвиває вже цю тезу до кінця послання. Отже, це послання стає коментарем до того, як жити Євангелієм від Йоана. Саме ці дві звістки про Ісуса ми покликані благовістити та свідчити світові…

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за те, що Ти Є Світлом мого життя…

Contemplatio (споглядання)

Зустрітись зі Світлом означає перебувати у Світлі, інакше кажучи, думати, як Ісус, поводитися, як Ісус, тобто наслідувати Його… Це також означає поступово самому ставати світлом для світу (пор. Мт 5:14), яке вказує на оте справжнє Світло, у якому кожен і кожна можуть віднайти справжнє Світло для істинного Життя…