Lectio (читання)
«Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше Його чуд, за те, що не покаялися. 21. “Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби чуда, що у вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялись у волосяниці та в попелі. 22. Тому кажу вам: Тирові й Сидонові Судного дня легше буде, ніж вам. 23. Та й ти, Капернауме, чи піднесешся попід небеса? – Аж до аду зійдеш! Бо якби чуда, які в тебе відбулися, сталися в Содомі, він лишився б аж досі. 24. Тому кажу вам: Землі Содомській легше буде Судного дня, ніж тобі”. 25. Тоді ж Ісус заговорив: “Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. 26. Так, Отче, бо так Тобі було до вподоби”».
Коментар до тексту
Перший вірш читання дня (в. 20) творить своєрідний титул для наступних чотирьох, у яких Ісус дорікає містам, які, незважаючи на Його численні чудеса перед їхніми очима, не прийшли до покаяння. Ці болючі для Ісуса слова мають потрійну структуру: проголошення горя, пояснення, порівняння. Хоразин і Витсаїда були розташовані неподалік Капернаума, в якому поселився Ісус після відкинення в рідному Назареті (Лк 4:14−30), правдоподібно, у домі Петра (Мт 4:13), однак Його вчинки не надто вплинули на мешканців міста, і тому Ісус гостро звертається до них, цитуючи слова пророків (Іс 14:13−15; Єз 26:20). Сьогодні Хоризин і Витсаїда лежать у руїнах – можна побачити тільки синагогу в Хоразині. Тир і Сидон були язичницькими фінікійськими містами (сучасний Ливан), яких часто дуже гостро критикували пророки (Іс 23:1−18; Єз 26−28). Про долю грішного Содома читаємо в Бут 19:24−28. Численні чудеса Ісуса мали спонукати людей до навернення, але цього, на жаль, не сталося, і тому основу їхньої подальшої трагедії вони самі заклали уже тоді[1]. Два останні вірші уривку (25−26) слугують вступом до нової теми про Божественну мудрість – після критики невірних міст Ісус дякує Отцеві за віру апостолів, ця тема розвиватиметься в читанні наступного дня.
Meditatio (розважання)
«Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше Його чуд, за те, що не покаялися». Пророцтва про суд над язичницькими народами були характерні для багатьох старозавітних пророків (Ісаї, Єремії, Єзикиїла). Також уже у Старому Завіті через навчання пророків було зрозуміло, що тих, кому більше дано, будуть судити строгіше (Ам 3:2; Йони 4:11). З іншого боку, хоча Тир і Сидон були язичницькими містами (1 Цар 16:31), коли деякі їхні мешканці поставали перед Божою правдою, вони на знак жалоби і покаянного плачу каялися у веретищі і попелі (1 Цар 17:9−24). І навіть більше, у деяких єврейських переданнях про останні часи земної історії містяться думки, що праведники з-поміж язичників будуть свідками проти власних народів, ясно даючи зрозуміти, що тим, які відкидають Істину, немає ніякого оправдання[2].
Для Бога однаково дорогими і любленими є всі люди на Землі. Боже провидіння діє в історії різних народів навіть тоді, коли це важко зауважити зовні. Пророк Амос за VIII cт. до приходу Бога на землю в Ісусі Христі сказав: «Чи ж ви Мені не як кушіїв діти, о діти Ізраїлю, – слово Господнє? Чи ж я Ізраїль не вивів з Єгипетського краю, філістимлян із Кафтору та арамійців із Кіру?» (Ам 9:7). Апостол Павло навчає, що Ізраїль отримав Закон Божий, тому буде суджений за Законом, а язичників судитимуть згідно з їхнім сумлінням: «Горе й утиск на всяку душу людську, що чинить зло: на юдея перше, потім грека; 10. слава ж і честь, і мир усякому, хто чинить добро: юдеєві перше, а потім грекові, 11. бо Бог не вважає на особу. 12. Бо ті, що згрішили поза Законом, поза Законом і згинуть; а ті, що згрішили під Законом, будуть суджені Законом. 13. Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, а виконавці Закону оправдаються. 14. Бо коли погани, що не мають Закону, з природи виконують те, що законне, вони, не мавши Закону, самі собі закон; 15. вони виявляють діло Закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхнє сумління й думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, 16. в день, коли Бог, згідно з моєю Євангелією, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа» (Рим 2:9−16).
Правда, однак, полягає в тому, що ті і ті грішні перед Богом і потребують покаяння, щоб отримати відкуплення в Ісусі Христі: «Усі-бо згрішили й позбавлені слави Божої, 24. і оправдуються даром Його ласкою, що через відкуплення в Ісусі Христі, 25. Якого видав Бог як жертву примирення, в Його Крові, через віру, щоби виявити Свою справедливість відпущенням гріхів колишніх, 26. за час довготерпіння Божого, щоби виявити Свою справедливість за нинішнього часу, щоб Він був справедливий і усправедливлював того, хто вірує в Ісуса» (Рим 3:23−26).
Oratio (молитва)
Ісусе, даруй мені здатність бути чутливим до Твоїх кроків у моєму житті та до Твого життєдайного Слова…
Contemplatio (споглядання)
У Євангелії від Матея читаємо розповіді про велич віри неєвреїв – мудреців зі Сходу, які прийшли поклонитися новонародженому Христові (2:1−12), римського сотника (8:5−13) та жінки ханаанянки (15:21−28). Кожен із цих прикладів засвідчує тайну Божого діяння в серці людини і позитивну відповідь на цю дію. Вражений вірою сотника, Господь сказав: «Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі Я не знайшов такої віри. 11. Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу і засяде з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, 12. а сини Царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів» (Мт 8:10−12). Євангеліє дня запрошує нас бути уважними до Божих знаків у нашому житті та постійного заклику Божого Слова, які завжди спонукають до навернення та поправи життя згідно з Євангелієм…
[1] B. T. Viviano. The Gospel According to Matthew. In The New Jerome Biblical Commentary (R. E. Brown, J. A. Fitzmyer, R. E. Murphy. Eds.) – Bangalore: Theological Publications in India, 2002. Р. 653.
[2] C. S. Keener. The IVP Bible Background Commentary. New Testament. 2nd Edition. IVP Academic Downers Grove Ill. 2014, P. 74−75.
Дуже дякую