36-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Причина особистих та спільнотних трагедій (Як 3:11–4:6)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«Хіба криниця з одного джерела б’є солодким і гірким? 12. Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати. 13. Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності. 14. Коли ж у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться й не говоріть неправди проти правди. 15. Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська, 16. бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого. 17. А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна. 18. Плід праведности сіється в мирі тим, хто мир чинить. 4:1. Звідки між вами війни, звідки суперечки? Хіба не звідси – з пристрастей ваших, які воюють у ваших членах? 2. Ви пристрасно жадаєте, а не маєте. Ви убиваєте, завидуєте, а не можете осягнути. Ви б’єтесь і воюєте. Ви не маєте, бо не просите. 3. Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоби розтратити на ваші втіхи. 4. Перелюбники! Хіба не знаєте, що дружба світу цього – то ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Божим. 5. Чи, може, думаєте, що Писання даремно каже: До заздрощів прагне Дух, що живе в нас? 6. І більшу дає благодать, через що й сказано: Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать».

Коментар до тексту[1]

У цьому уривку міститься декілька тематичних повчань, які відлунюють до навчання Ісуса та роздумів мудреців Ізраїлю, вміщених у т. зв. літературі Мудрості СЗ. У першому з них (Як 3:11–12) св. Яків звертає увагу на те, що неправильне вживання язика – це ознака того, що чиєсь серце звернене у неправильний бік, про це ж навчав і наш Господь Ісус Христос: «Гадюче поріддя, як можете ви говорити слова добрі, злі бувши? З повноти бо серця уста промовляють» (Мт 12:34). Тема наступних повчань (вв. Як 3:13–18) − якості християнської мудрості (пор. Як 1:5). Після заохочення читачів виявляти мудрість через конкретні дії, тобто зразкову життєву поведінку (Як 3:14–16), апостол пояснює якості правдивої мудрості (вв. 17–18). У кінцевому повчанні (Як 4:1–6) св. Яків підкреслює, що на противагу мирові, який посідають та поширюють ті, які практикують правдиву мудрість (пор. Як 3:17–18), серед християнських спільнот є і такі члени, які, живучи пристрасним життям, сіють розбрат і чвари, й основними причинами такої сумної поведінки є жадібність та гордість.

Meditatio (розважання)

«Звідки між вами війни, звідки суперечки? Хіба не звідси – з пристрастей ваших, які воюють у ваших членах?» Св. Павло, переживши зустріч із Христом, у Посланні до Галатів міг сказати: «Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й видав Себе за мене» (Гал 2:20). Подібну думку апостол висловлює і в інших своїх листах: «За моїм твердим очікуванням і надією, що я не буду осоромлений ні в чому, а навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде звеличений у моїм тілі чи то моїм життям, чи смертю. 21. Для мене бо життя – Христос, а смерть – прибуток» (Флп 1:20–21); «Ми поховані з Ним через хрещення на смерть, щоб як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим 6:4).

Святе місце порожнім не буває: або ми належимо Богові, або ж хтось інший володіє нами, і тоді згубні пристрасті руйнують наше життя. Ми не можемо жити на «нейтральній передачі», адже служіння Богові унеможливлює такий розвиток подій, щоб ми віддали серце комусь чи чомусь, що запровадить нас у рабство. Якщо ми поклоняємося Богові, то й уподібнюємося до Нього, а якщо наше серце спрямоване до мертвих чи проминальних речей, тоді й ми духовно маліємо – відбувається страшна духовна редукція. Коли Христос є на першому місці в нашому житті, тоді, за словами св. Августина, усе інше стає на свої місця. Ісус каже: «І не побивайтесь, що вам їсти та що пити, і не клопочіться! 30. Бо того всього шукають народи цього світу; Отець же ваш знає, що вам воно потрібне. 31. Отож шукайте Його Царства, а це вам додасться» (Лк 12:29–32).

Саме тому в Нагірній проповіді Ісус закликає нас чітко визначитися й бути послідовними: «Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити й мамоні» (Мт 6:24; пор. Лк 16:13). Якщо Христос живе в нашому серці, тоді Його Дух – Святий Дух − діє в нас. Якщо ми живемо життям старої людини, біблійною мовою «учинками тіла», тоді пристрасті руйнують наше життя й тих, які поруч з нами. Св. Павло пише: «Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного, вважайте, щоб один одного не знищили! 16. Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити, 17. бо тіло пожадає проти Духа, і Дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б. 18. А коли Дух вас водить, то ви не під Законом. 19. Учинки ж тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, 20. ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, 21. зависті, пияцтво, гульня й таке інше, про що я вас попереджаю, як я вже й раніше казав, що ті, що таке чинять, Царства Божого не успадкують. 22. А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, 23. тихість, здержливість. На тих то нема Закону. 24. Ті ж, що є Ісус-Христові, розп’яли тіло з його пристрастями та пожадливостями. 25. І коли ми живемо Духом, то Духом і ходімо. 26. Не будьмо марнославні, задерикуваті між собою, завидущі одні одним» (Гал 5:15–26).

Oratio (молитва)

«Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, 2. але в Господа Законі замилування має і над Його Законом день і ніч розважає» (Пс 1:1–2).

Contemplatio (споглядання)

На завершення своєї Євангелії св. Йоан Богослов пояснює причину її написання: «Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очах у Своїх учнів. 31. А ції – списано, щоб увірували ви, що Ісус – Христос, Син Божий, а вірувавши, щоб мали життя в Його ім’я» (Йо 20:30–31). Усе, що Ісус навчав і чинив, а головно Його Страсті та Воскресіння, здійснене задля нас із найбільшої любові, щоб ми не загинули, але жили новим, тобто вічним / Божим, життям.


[1] Коментар до тексту оснований на The Navarre Bible. The Catholic Letters. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 39–41.

5 коментарів до “36-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Причина особистих та спільнотних трагедій (Як 3:11–4:6)”

  1. Нехай буде прославлене Ім’я Господа Нашого Ісуса Христа і Матінки Божої Навіки !!!Амінь.

  2. Господи ,допоможи мені не привязуватися до земних,тимчасових речей ,завжди пам’ятати що це все порох…натомість допоможи мені ставити тебе на перше місце в своєму житті

Залишити відповідь до Віктор Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.