31-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Отець світла і всякого добра (Як 1:1–18)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що в розсіянні, привіт! 2. Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам. 3. Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість, 4. за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало. 5. Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться. 6. Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання, бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер. 7. Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа, 8. людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах. 9. Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням, 10. а багатий – пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави. 11 . Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів’яне. 12. Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які Його люблять. 13. Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає, бо Бог не може бути спокушуваний злом, і Сам Він не спокушає нікого; 14. кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить. 15. А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же здійснений породжує смерть. 16. Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману. 17. Усяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в Якого нема ані зміни, ані тіні переміни. 18. Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками Його створінь».

Коментар до тексту[1]

Традиційно вважається, що автором цього послання був Яків – зведений брат Ісуса (син овдовілого Йосифа, який пізніше став обручником Діви Марії та опікуном Ісуса, – Мк 6:35; Мт 13:55). У часі земного життя Ісуса Яків, як і решта родини, не розумів ні Ісуса, ні Його місії (Мк 3:20–21, 31–35), але після Воскресіння Ісус явився йому, і він став одним із найпомітніших лідерів ранньої Церкви, а також першим єпископом Єрусалима (1 Кор 9:5; 15:7; Гал 1:15–2:12; Ді 12:7; 15:13–21; 21:18–25).

Послання Якова за змістом більше нагадує проповідь, ніж лист. Його стиль афористичний, а зміст повчальний: у 108 віршах наявні 60 дієслів у наказовій формі. Увесь текст пронизаний старозавітною мовою та посиланнями на літературу Мудрості. Поза Євангеліями це послання містить найбільше число паралелей до слів Ісуса, особливо до Нагірної проповіді (Мт 5–7), і це вказує на те, що автор міг черпати інформацію з усної традиції, у якій передавалося навчання Ісуса. Добрий грецький стиль листа засвідчує, що автор або сам добре знав грецьку (що не було чимось незвичайним у тому часі), або ж скористався послугами секретаря.

Автор смиренно називає себе слугою Ісуса Христа й символічно звертається до «дванадцятьох поколінь, що в розсіянні» (в. 1), тобто до всіх вірних християн (не тільки єврейського походження), які перебувають у розсіянні (гр. «διασπορά / diaspora»), далеко від своєї справжньої батьківщини до часу, поки не сповняться всі Божі обітниці (Як 5:7–8). Використовуючи різні старозавітні теми, апостол Яків закликає своїх адресатів відважно переходити випробування, які вони досвідчують, адже це приведе їх до духовної зрілості та розуміння Бога як Джерела світла та найвищого добра (вв. 2–18).

Meditatio (розважання)

«Усяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в Якого нема ані зміни, ані тіні переміни». Бог не є причиною терпінь, труднощів чи спокус. Основною причиною є сатана, який хитро зводить людину в гріх і після цього підло й цинічно перекладає всю вину на Бога, – таку тактику можна побачити вже під час спокушування наших прародичів в Едемському саду (Бут 3:1–7). Відійшовши від Бога та Його плану щастя для нас, тобто порушивши Божий порядок у світі, ми досвідчуємо все те, що так отруює наше життя й переводить його на рівень животіння та існування. Різні біблійні терміни увиразнюють цю трагедію: «гріх» (חָטָא / chata) – «не влучити в ціль», «не досягнути мети»; «переступ» (פֶּשַׁע / pesha)стосується найбільших гріхів, зокрема означає серйозний розрив стосунків, навмисну атаку на міцні та стабільні взаємини; «несправедливість, беззаконня, провина, кара»(עָוֹן / awon) зображує зігнутий, скручений предмет поряд зі стандартом; ἁμαρτία / hamartia – «промах», «відхід від цілі»; παράπτωμα / paraptoma – «прогрішення», «сковзання».

Християнська звістка цілком інакша. Бог не змінює Свого ставлення до нас через наші гріхи. Зміна нашої поведінки не спричинює жодної зміни в Божому плані стосовно нас. Св. Павло засвідчує: «Бог же показує Свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим 5:8). Саме тому апостол Йоан стверджує: «А ось та звістка, що ми від Нього чули й звістуємо вам: Бог – Світло, і ніякої в Ньому темряви немає» (1 Йо 1:5). У Пролозі до свого Євангелія апостол і євангелист Йоан про Божого Сина Ісуса каже: «У Ньому було життя, і життя було – Світло людей» (Йо 1:4). Бог є Світлом, і Його Син є Світлом: «Ще промовляв до них Ісус і так їм казав: “Я – Світло світу. Хто йде за Мною, не блукатиме в темряві, а матиме світло життя”» (Йо 8:12); «І поки Я у світі, Я − Світло світу» (Йо 9:5).

Бог дарує нам світло життя у Своєму Сині – у житті Ісуса, Його навчанні та діянні відкриваємо дороговказ до вічного життя. Щоб ми могли осягнути це життя, маємо дар Божого Сина – Ісуса Христа, Який є найбільшим даром Бога Самого Себе. Бог, у Якого ми віримо, − це «Бог, спроможний обсипати вас усякою благодаттю, щоб ви у всьому мали завжди те, що вам потрібне, та щоб вам ще й зосталось на всяке добре діло» (2 Кор 9:8).

Oratio (молитва)

«Хваліте Господа, бо добрий, бо милість Його вічна» (Пс 136:1).

Contemplatio (споглядання)

У Нагірній проповіді Ісус навчає: «Тож коли ви, злі бувши, умієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які Його просять» (Мт 7:11). Від того, яким є образ Бога в нашій голові, залежить наше сприйняття себе та ближніх…

---

[1] Деякі думки в коментарі до тексту основані на: J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Jas 1:1–18; L. T. Johnson, T. C. Penner. The writings of the New Testament: An interpretation (Rev. ed.) Minneapolis: Fortress Press 1999, P. 508.