35-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Важливість милосердя (Як 2:1–13)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Брати мої, незважаючи на особи, майте віру в Господа нашого, Ісуса Христа прославленого. 2. Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у пишних шатах, увійде і вбогий у брудній одежині, 3. а ви глянете на того, що носить пишні шати, і скажете йому: “Ти сідай тут вигідно”, а вбогому скажете: “Ти стань отам або сідай на моїм підніжку”, 4. то хіба ви тим не утворюєте різниці між собою і не стаєте суддями з нікчемними думками? 5. Слухайте, брати мої любі: хіба не вбогих цього світу Бог вибрав як багатих вірою і як наслідників Царства, що його Він обіцяв тим, які Його люблять? 6. Ви ж зневажаєте вбогого! Хіба то не багаті вас гнітять і не вони тягнуть вас на судилища? 7. Хіба то не вони ганьблять те гарне ім’я, яким називано вас? 8. Коли, отже, виконуєте закон царський за Писанням: Люби ближнього свого, як себе самого, ви добре робите. 9. А коли зважаєте на особи, то чините гріх, Закон засуджує вас як переступників. 10. Бо хто ввесь Закон дотримає, а прогрішиться лише в одному, стає у всьому винуватий. 11. Бо Хто сказав: Не чини перелюбу, сказав також: Не вбивай. Коли ж не чиниш перелюбу, але вбиваєш, ти стаєш порушником Закону. 12. Говоріть так і робіть так, як люди, що мають бути суджені законом свободи. 13. Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя ж понад суд».

Коментар до тексту[1]

Цей уривок − виразна пересторога стосовно будь-якої форми фаворитизму в Церкві. Св. Яків наводить приклад, де багатій особі виявляють пошану, а до вбогого члена громади ставляться зовсім інакше. Апостол наголошує: те, що у стародавньому світі вважалося нормальним, образливе для Бога, бо всіх людей, яких Господь вибрав для того, щоб успадкували Його Царство, треба сприймати однаково й належно (вв. 2–6а). Яків пригадує, що саме багаті використовують, а часто й переслідують адресатів його листа, і цим зневажають Господа (вв. 2–6б). Церква, у якій має місце дискримінація, порушує заповідь любові ближнього, а отже, і весь Закон. Тому учні Ісуса повинні давати приклад виконання Декалогу, знаючи, що колись будуть суджені за найменший переступ. Християнство не може бути новою кастовою системою, адже в ньому плекаються стосунки рівності й братерства, а передусім панує милосердя (вв. 8–13).

Meditatio (розважання)

«Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя ж понад суд». Одна з характерних особливостей послання Якова полягає в тому, що для увиразнення своїх повчань автор дуже багато черпає з усної апостольської традиції навчання Ісуса, яка згодом увійшла в Євангелія НЗ. Можна навіть сказати, що апостол має виразне євангельське мислення, яке допомагає йому формувати моральний образ християнина. Дуже багато тем, порушених у цьому уривку, відлунюють до навчання Ісуса в Євангелії.

Нездатність виявляти милосердя − наслідок нездатності усвідомити Боже милосердя[2]. Слова Якова про милосердя базуються на навчанні Ісуса в Нагірній проповіді: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт 2:13). Милосердя можна виявляти по-різному. Наприклад, одним зі способів виявити милосердя є прощення: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам. 15. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших» (Мт 6:14–15).

Ще одним із виявів милосердя є турбота про вбогих (в. 5): «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт 5:3). Сповнення царського закону любові до ближнього (в. 8) також може бути виявом милосердя, головно тоді, коли особа на це не заслуговує: «Люби Господа, Бога твого, усім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю − 38. це найбільша й найперша заповідь. 39. А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. 40. На ці дві заповіді весь Закон і Пророки спираються» (Мт 22:37–40).

Можна навіть сказати, що тільки виявляючи милосердя, можемо сподіватися, що дотримали весь Закон або принаймні його суть (в. 10): «Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві» (Мт 5:19).

Oratio (молитва)

«Згадай про Твоє милосердя, Господи, і про Твою милість, вона бо споконвіку» (Пс 25:6).

Contemplatio (споглядання)

Якщо ми не будемо виявляти милосердя до ближніх, то не можемо сподіватися на Боже милосердя щодо себе. Апостол Павло виразно перестерігає: «Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме» (Гал 6:7). Старозавітний пророк Захарія закликає: «Так говорить Господь сил: Судіть судом правдивим і чиніть любов та милосердя кожен до свого брата. 10. Вдову й сироту, приходня й бідного не утискайте та зла у вашім серці не мисліте на брата свого» (Зах 7:9–10).


[1] Коментар до тексту оснований на N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 743–744.

[2] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Jas 2:13.

3 коментарі до “35-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Важливість милосердя (Як 2:1–13)”

Залишити відповідь до Денис Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *