Середа. Найважливіші заповіді (Мк 12:28-37)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Один же з книжників, що чув їхню суперечку, а й бачив, як Він їм добре відповів, підійшов і спитав Його: “Яка перша з усіх заповідей?” 29. Ісус відповів: “Перша – Слухай, Ізраїлю! Наш Господь Бог – Господь Єдиний, 30. і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. 31. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає”. 32. І сказав Йому книжник: “Добре, Учителю: Ти сказав по правді, що Він – Єдиний, і що нема іншого, крім Нього. 33. А й що любити Його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього, немов себе самого, – це більш, ніж усі всепалення та жертви”. 34. Ісус же побачивши, що відрік розумно, сказав до нього: Ти недалеко від Божого Царства”. І ніхто не смів більше Його запитувати. 35. Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: Як можуть книжники казати, що Христос – син Давидів? 36. Адже ж: Давид сам був промовив Святим Духом: Сказав Господь Владиці моєму: Сиди праворуч від Мене, доки не покладу ворогів Твоїх підніжком Тобі під ноги. 37. Сам Давид зве Його Господом; як же тоді Він – його син? І багато людей слухало Його радо».

Коментар до тексту

Євангеліє дня містить два запитання: перше книжник ставить Ісусові, а друге Ісус адресує Своїм слухачам у Храмі.

Відповідаючи книжникові, Ісус цитує два старозавітні тексти – Втор 6:4-5 про любов до Бога та Лев 19:18 про любов до ближнього. Перший текст ліг в основу щоденної молитви визнавців юдаїзму, яка відома під назвою «Шема» (євр. שְׁמַע/shema), дослівно «Слухай» (від першого слова вірша з книги Второзаконня і, відповідно, молитви).

Цитуючи Пс 110:1, Ісус торкається питання ідентичності Месії. Більшість євреїв уважала, що у цьому псалмі йдеться про особу царя Давида, який пануватиме Божою силою і розгромить ворогів Ізраїлю. Однак Ісус кидає виклик загальноприйнятим уявленням про цю таємничу постать. Він каже, що сини можуть звертатися до своїх батьків як до «Господа», але ніколи навпаки. Отже, Ісус використав слова псалмопівця, щоби спонукати слухачів до роздумів про Його справжню ідентичність та у якому сенсі можна називати Месію сином Давида (Мк 10:47, 48; 11:10)[1].

Meditatio (розважання)

«Іншої, більшої від цих, заповіді немає». Ці слова Ісуса підтверджують, що заповіді, які визначають християнський світогляд, доволі чіткі та зрозумілі. Труднощі виникають щойно тоді, коли ми хочемо викрутитися від їхнього виконання: шукаємо якісь винятки, додаємо певні поправки, одним словом, не готові з довірою та щирістю прийняти їх як дороговказ та програму нашого життя. Як наслідок, створюємо собі проблеми у стосунках із Богом та ближніми, бо не чуємо і не розуміємо ні Бога, ні людей навколо. Найчастіше після цього починаються духовні пошуки «бога», який відповідає нашому уявленню про те, як має виглядати духовне життя наше та ближніх, які нам імпонують і котрих ми можемо чи хочемо любити. Таке ілюзорне «духовне» життя може тривати досить довго. І тут треба згадати ще один атрибут такої «духовної» дороги – особу духівника, який мав би бути вирозумілим до наших ілюзій і делікатно нас супроводжувати, тобто підбадьорювати у час втоми та розчарувань, і котрий не дозволив би собі зухвальства поставити нас перед фактом, що треба почати з двох головних заповідей, про які навчає Ісус.

Тому ці дві головні заповіді любові звернені до тих, які не хочуть вдавати чи імітувати, але готові жити, братися до роботи і мають відвагу визнати, що не завжди готові поставити Бога на перше місце, а деяких ближніх воліли б уникнути. Дві головні заповіді – це не молоко, а тверда їжа для духовно зрілих, завдання для тих, які готові до чогось більшого, чистого, справжнього. Це виклик для мужніх та благородних. Дріб’язкові, слабкі та егоїстичні особи натомість вибирають загальноприйнятий і більш привабливий шлях наркотичної імітації…

Oratio (молитва)

Ісусе, дай мені мудрість та відвагу жити Твоїми заповідями…

Contemplatio (споглядання)

Великі святі були великими, бо намагалися любити. Слабкі та мізерні люди ціле своє життя шукають виправдань та пояснень, чому вони не роблять тих чи інших важливих речей. Йоан Богослов дає дуже прості, але вкрай важливі рецепти автентичного духовного життя: «З того знаємо, що ми Його спізнали, коли ми заповіді Його бережемо» (1 Йо 2:3); «Це бо любов до Бога: берегти Його заповіді. А заповіді Його не тяжкі» (1 Йо 5:3).


[1] C. E. Arnold. Zondervan Illustrated Bible Backgrounds Commentary. Matthew, Mark, Luke: Volume One. Zondervan. Kindle Edition 2011, Kindle Locations 8688-8695

1 коментар до “Середа. Найважливіші заповіді (Мк 12:28-37)”

Залишити відповідь до Павло Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *