34-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Новий Завіт у Христі (Євр 8:7–13)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Коли б же той Перший Завіт був бездоганний, то не було б місця для другого. 8. Бо Господь, докоряючи їм, каже: “Ось надходять дні, мовить Господь, і Я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди Новий Завіт: 9. не за Завітом, що Я уклав був з їхніми батьками в день, коли Я вхопив їх був за руку, щоб вивести з Єгипетської землі. А що вони при Моїм Завіті не зостались, то і Я їх занехаяв”, – говорить Господь. 10. Ось той Союз, що Я заключу з домом Ізраїля: “По тих днях, каже Господь, Я, поклавши Мої закони їм в ум, напишу їх у них на серці й буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. 11. Ніхто не матиме потреби навчати свого співгромадянина, ніхто свого брата, кажучи: Пізнай Господа! Усі бо вони, від найменшого й до найбільшого, будуть Мене знати. 12. Я бо буду милостив супроти їхньої несправедливості і їхніх гріхів не буду згадувати більше”. 13. А коли каже “новий”, то об’являє Перший старим. А що передавнене й застаріле – те близько заникнення».

Коментар до тексту

Попередньо представивши вищість священства Ісуса над старозавітним священством Арона та левітів (Євр 7), у цьому уривку св. Павло торкається питання Завіту / Союзу.Теми священства та Союзу тісно пов’язані між собою – якщо щось одне змінюється, інше також повинно змінитися. Природа Нового Союзу, включно з його кращими обітницями, пояснена у старозавітному пророцтві Єремії: «Ось прийдуть дні, – слово Господнє, – і Я створю з домом Ізраїля та з домом Юди Новий Завіт. 32. Не такий Завіт, який Я заключив з їхніми батьками, коли взяв був їх за руку, щоб вивести з Єгипетського краю. Завіт той – Мій Завіт! – вони його зламали, хоч Я був їхнім Владикою, – слово Господнє. 33. Ні, ось який Завіт Я створю з домом Ізраїля після тих днів, – слово Господнє: Вкладу Закон Мій у їхнє нутро і напишу його у них на серці. Я буду їхнім Богом, вони ж − Моїм народом. 34. Не буде більш один одного навчати, чи брат брата свого, казавши: Спізнайте Господа! Усі бо вони будуть Мене знати, від найменшого й до найбільшого між ними, – слово Господнє, – Я бо прощу їхню провину, гріха їхнього не згадуватиму більше» (Єр 31:31–34). Закон Нового Завіту буде записаний в умах та серцях кожної особи. Вимоги цього Закону будуть реалізуватися завдяки добрій волі та особистій відповідальності, але не під примусом чи зі страху. Вживанням прикметника «новий» Господь учинив перший Завіт нечинним[1].

Meditatio (розважання)[2]

«Коли б же той Перший Завіт був бездоганний, то не було б місця для другого». У попередньому вірші св. Павло наголошує: «Тепер же Христос осягнув остільки вищого служіння, оскільки Він − Посередник кращого Завіту, що заснований на кращих обітницях» (Євр 6:8). Разом ці два вірші впроваджують тему цілком іншого виду стосунків між Богом і людиною. Читаючи цей уривок, а головно пророцтво Єремії, стає очевидним, що навіть у СЗ Союз Бога з Ізраїлем, укладений на Синаї, вважався тимчасовим. З іншого боку, Союз Бога з Авраамом (Бут 15–17), про який Павло пише у Посланні до Галатів, вважався постійним. Союз із Авраамом оснований на вірі, а Синайський Союз − на Законі, який лише вказував на те, що є дорогою життя, але не давав сили нею ходити. Тому пророки з часів Єремії говорили про тимчасовість Синайського Союзу.

Важливо також усвідомити, що автор цього листа не тільки не хотів, щоб єврейські читачі сприймали християнство як цілком нову релігію, а якраз навпаки − він намагався показати, що у християнстві реалізуються найважливіші старозавітні обітниці. Христос − єдине і пряме сповнення всього, на що інституції СЗ тільки вказували та натякали, – жертв, обрядів, священства та Союзу.

Старий Завіт / Союз, укладений на Синаї, був недосконалим, безсилим та застарілим, інакше другий був би не потрібен. Якщо б усі старозавітні інституції – жертви, обряди, священство – були вистачальними, не було би потреби у приході Христа. Закон, як і весь Старий Завіт, тільки вказував шлях, а силу простувати ним дарує Христос.

Oratio (молитва)

«Усі стежки Господні – милість і правда для тих, що бережуть Завіт Його і свідоцтва» (Пс 25:10).

Contemplatio (споглядання)

Новий Союз / Завіт у Христі примирює не тільки Бога і людей, а також людей між собою. Цей Союз має внутрішній характер – він написаний на «скрижалях серця» і є частиною нашою внутрішньої сутності. Союз у Христі не є угодою лише з одним народом, а має універсальний характер, тому стосується всіх людей, готових відповісти вірою на дар спасіння в Ісусі Христі. Він є милосердним та щедрим супроти немічних і зранених гріхом людей. Зрештою, Союз у Христі необмежений у силі, вічний у триванні та повний у своїй ефективності.

---

[1] A. Hoeck, L. W. Manhardt. Ezekiel, Hebrews, Revelation. Steubenville, OH: Emmaus Road Publishing 2010, P. 103.

[2] Розважання та запрошення до споглядання основані на R. Brown, The message of Hebrews: Christ above all. Leicester, England; Downers Grove, Ill., U.S.A.: Inter-Varsity Press 1982. P. 147–151.