32-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Дружба світу цього – ворожнеча проти Бога (Як 3:11–4:6)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Хіба криниця з одного джерела б’є солодким і гірким? 12. Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати. 13. Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності. 14. Коли ж у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди. 15. Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська; 16. бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого. 17. А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна. 18. Плід праведности сіється в мирі тим, хто мир чинить. 4:1. Звідки між вами війни, звідки суперечки? Хіба не звідси – з пристрастей ваших, які воюють у ваших членах? 2. Ви пристрасно жадаєте, а не маєте. Ви убиваєте, завидуєте, а не можете осягнути. Ви б’єтесь і воюєте. Ви не маєте, бо не просите. 3. Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоби розтратити на ваші втіхи. 4. Перелюбники! Хіба не знаєте, що дружба світу цього – то ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Божим. 5. Чи може думаєте, що Писання даремно каже: “До заздрощів прагне Дух, що живе в нас?”. 6. І більшу дає благодать, через що й сказано: “Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать”».

Коментар до тексту

У цьому уривку св. Яків говорить про те, що дружба з Богом вимагає миру всередині Церкви та ворожнечі зі світом, який виступає проти Бога. Поставі мудрості та її плодам протиставляється егоїстична, заздрісна поведінка (Як 3:13–17). Справжня Богом дана мудрість завжди прагне миру (Як 3:18). Конфлікти між людьми походять від їхніх невпорядкованих бажань, які згодом переростають у дії, а егоїстичні мотиви породжують недоречні та безплідні молитви (Як 4:1–3). На думку апостола, людей, яким властиві такі риси, можна охарактеризувати як духовних перелюбників – такими словами пророки СЗ окреслювали ідолопоклонників. Якби ці люди були друзями Бога, вони неодмінно були б ворогами світу та його нечестивих доріг. Та навіть якщо деякі з них є «перелюбниками», усе ж залишається можливість прийняти Божу благодать, бо, як сказано в книзі Приповідок: «Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать» (Прип 3:34). Якщо адресати послання шукатимуть Божої мудрості, плекатимуть мир, відмовлятимуться від злих бажань, прагнутимуть приятелювати з Богом та бідними, а також будуть убогими духом, то завжди матимуть Божу прихильність (Як 4:4–6)[1].

Meditatio (розважання)[2]

«Перелюбники! Хіба не знаєте, що дружба світу цього – то ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Божим». Апостол Яків вважає, що поведінка людини зазвичай випливає з фундаментальної відданості серця. Людина сама вибирає, чи відповідати їй на дар Божого Слова (Як 1:21) і мудрість згори (Як 3:15) та чи приймати дар Духа (4:5) і жити за принципами Божого Царства й досконалим законом свободи. І тільки сама людина вибирає життя за мірками цього «світу», який протиставляється всьому Божому та Самому Богові, – такий світ характеризується самозвеличенням, нестримними бажаннями, пошуком задоволення і насамперед заздрістю (Як 1:14, 21; 3:14, 16; 4:1–3). Тому в Як 3:13–4:10 апостол закликає адресатів листа до навернення, послуговуючись для цього прикладом дружби. Ті, які є роздвоєні та бажають дружити з усіма і жити за принципами обох світів одночасно, повинні відважитися на дуже чіткий вибір (Як 4:4), бо приятелювати зі світом та ходити його дорогами означає уникати Божих доріг і стати Його ворогом.

Якщо хтось є «другом світу», то живе, керуючись егоїзмом та заздрістю, тобто «мудрістю, яка походить знизу» (Як 3:14–16). Натомість той, хто є «другом Божим», у своєму житті наслідує праотця Авраама і в усьому, як і він, повністю покладається на Бога та довіряє Його Слову: «Віра співдіяла з його ділами, і його віра удосконалилася ділами. 23. Так здійснилося Писання, яке каже: “Авраам повірив Богові, і це зараховано йому за праведність”, і він був названий приятелем Божим» (Як 2:22–23). Друг Божий – це людина, яка живе не в зарозумілості (Як 4:6, 16), а в смиренні (Як 4:7, 10), знаючи, що її життя породжене не власними зусиллями, а є Божим даром. Така особа відзначається простотою, яка походить від чистоти серця (Як 4:8), і прагне не корисливої вигоди, а здійснення досконалого закону свободи (Як 2:8) − любові до ближнього у вірному послусі Богові.

Oratio (молитва)

«Я приятель усім тим, що Тебе бояться і заповідей Твоїх пильнують» (Пс 119:63).

Contemplatio (споглядання)

Апостол Йоан навчає: «Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, у того немає любови Отця; 16. бо все, що у світі – пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, не від Отця, а від світу. 17. А світ проминає, і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває повіки» (1 Йо 2:15–17). Церква покликана жити «волею Бога», а не стандартами «світу». Слова Йоана про любов до світу дуже подібні до слів ап. Якова (4:4) про «дружбу світу» та «приятелів світу»: «Перелюбники! Хіба не знаєте, що дружба світу цього – то ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Божим».

---

[1] N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 747.

[2] Розважання основане на L. T. Johnson, T. C. Penner. The writings of the New Testament: An interpretation (Rev. ed.) Minneapolis: Fortress Press 1999, P. 515–516.