32-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Дружба світу цього – ворожнеча проти Бога (Як 3:11–4:6)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Хіба криниця з одного джерела б’є солодким і гірким? 12. Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати. 13. Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності. 14. Коли ж у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди. 15. Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська; 16. бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого. 17. А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна. 18. Плід праведности сіється в мирі тим, хто мир чинить. 4:1. Звідки між вами війни, звідки суперечки? Хіба не звідси – з пристрастей ваших, які воюють у ваших членах? 2. Ви пристрасно жадаєте, а не маєте. Ви убиваєте, завидуєте, а не можете осягнути. Ви б’єтесь і воюєте. Ви не маєте, бо не просите. 3. Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоби розтратити на ваші втіхи. 4. Перелюбники! Хіба не знаєте, що дружба світу цього – то ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Божим. 5. Чи може думаєте, що Писання даремно каже: До заздрощів прагне Дух, що живе в нас?”. 6. І більшу дає благодать, через що й сказано: Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать».

Коментар до тексту

У цьому уривку св. Яків говорить про те, що дружба з Богом вимагає миру всередині Церкви та ворожнечі зі світом, який виступає проти Бога. Поставі мудрості та її плодам протиставляється егоїстична, заздрісна поведінка (Як 3:13–17). Справжня Богом дана мудрість завжди прагне миру (Як 3:18). Конфлікти між людьми походять від їхніх невпорядкованих бажань, які згодом переростають у дії, а егоїстичні мотиви породжують недоречні та безплідні молитви (Як 4:1–3). На думку апостола, людей, яким властиві такі риси, можна охарактеризувати як духовних перелюбників – такими словами пророки СЗ окреслювали ідолопоклонників. Якби ці люди були друзями Бога, вони неодмінно були б ворогами світу та його нечестивих доріг. Та навіть якщо деякі з них є «перелюбниками», усе ж залишається можливість прийняти Божу благодать, бо, як сказано в книзі Приповідок: «Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать» (Прип 3:34). Якщо адресати послання шукатимуть Божої мудрості, плекатимуть мир, відмовлятимуться від злих бажань, прагнутимуть приятелювати з Богом та бідними, а також будуть убогими духом, то завжди матимуть Божу прихильність (Як 4:4–6)[1].

Meditatio (розважання)[2]

«Перелюбники! Хіба не знаєте, що дружба світу цього – то ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Божим». Апостол Яків вважає, що поведінка людини зазвичай випливає з фундаментальної відданості серця. Людина сама вибирає, чи відповідати їй на дар Божого Слова (Як 1:21) і мудрість згори (Як 3:15) та чи приймати дар Духа (4:5) і жити за принципами Божого Царства й досконалим законом свободи. І тільки сама людина вибирає життя за мірками цього «світу», який протиставляється всьому Божому та Самому Богові, – такий світ характеризується самозвеличенням, нестримними бажаннями, пошуком задоволення і насамперед заздрістю (Як 1:14, 21; 3:14, 16; 4:1–3). Тому в Як 3:13–4:10 апостол закликає адресатів листа до навернення, послуговуючись для цього прикладом дружби. Ті, які є роздвоєні та бажають дружити з усіма і жити за принципами обох світів одночасно, повинні відважитися на дуже чіткий вибір (Як 4:4), бо приятелювати зі світом та ходити його дорогами означає уникати Божих доріг і стати Його ворогом.

Якщо хтось є «другом світу», то живе, керуючись егоїзмом та заздрістю, тобто «мудрістю, яка походить знизу» (Як 3:14–16). Натомість той, хто є «другом Божим», у своєму житті наслідує праотця Авраама і в усьому, як і він, повністю покладається на Бога та довіряє Його Слову: «Віра співдіяла з його ділами, і його віра удосконалилася ділами. 23. Так здійснилося Писання, яке каже: Авраам повірив Богові, і це зараховано йому за праведність, і він був названий приятелем Божим» (Як 2:22–23). Друг Божий – це людина, яка живе не в зарозумілості (Як 4:6, 16), а в смиренні (Як 4:7, 10), знаючи, що її життя породжене не власними зусиллями, а є Божим даром. Така особа відзначається простотою, яка походить від чистоти серця (Як 4:8), і прагне не корисливої вигоди, а здійснення досконалого закону свободи (Як 2:8) − любові до ближнього у вірному послусі Богові.

Oratio (молитва)

«Я приятель усім тим, що Тебе бояться і заповідей Твоїх пильнують» (Пс 119:63).

Contemplatio (споглядання)

Апостол Йоан навчає: «Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, у того немає любови Отця; 16. бо все, що у світі пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, не від Отця, а від світу. 17. А світ проминає, і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває повіки» (1 Йо 2:15–17). Церква покликана жити «волею Бога», а не стандартами «світу». Слова Йоана про любов до світу дуже подібні до слів ап. Якова (4:4) про «дружбу світу» та «приятелів світу»: «Перелюбники! Хіба не знаєте, що дружба світу цього – то ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Божим».


[1] N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 747.

[2] Розважання основане на L. T. Johnson, T. C. Penner. The writings of the New Testament: An interpretation (Rev. ed.) Minneapolis: Fortress Press 1999, P. 515–516.

5 коментарів до “32-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Дружба світу цього – ворожнеча проти Бога (Як 3:11–4:6)”

  1. Людмила

    Христос рождається!
    Щиро дякую за Коментар і Ваші розважання, о.Юрій!
    Бажаю Вам в Новому році міцного здоров‘я і ще більшої наснаги від Святого Духа у служінні Богу і людям!
    Що я взяла для себе з сьогоднішнього Слова?
    Якщо хочу бути насправді духовною людиною (а я цього дуже прагну!), то мушу завжди пильнувати, щоб в серці не було найменших порухів заздрості чи невдоволення, а в поведінці – гріхів язика, дратівливості чи гнівливості.
    Прагну Божої мудрості,- то за будь-яких обставин маю мати «розумну лагідність», здержливість, умиротворювати всякий негатив, що часом приходить; бути поблажливою і милосердною до ближніх, бо сама далеко не ідеальна, багато ще в чому треба змінитися…

    — Господи, допоможи мені, дай потрібну Благодать, щоб мої добрі рішення стали реальністю, – щоб бути мені серед Твоїх друзів!
    Амінь.

  2. Господи очисти серце моє від всяких проявів заздрості…маю проблему ,Боже ,надмірної дратівливості, нападків гнів…допоможи ,Господи позбутися цього…Не хочу йти за світом цим,хочу йти за тобою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.