32-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Відвертість із Богом (Мк 11:27-33)

Час прочитання: 4 хвилин

Lectio (читання)

«І прийшли знов у Єрусалим. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики й книжники та старші 28. й кажуть до Нього: “Якою владою чиниш таке? Хто дав Тобі владу це робити?” 29. Ісус же відказав їм: “Спитаю Я вас одну річ; дайте Мені відповідь, то і Я скажу вам, якою владою Я це чиню. 30. Йоанове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте Мені”. 31. Вони почали міркувати між собою й говорити: Якщо відповімо: З неба, – то скаже: Чому ж ви не повірили йому? 32. А скажемо: Від людей, – лячно народу, – всі бо вважали Йоана, що він пророк. 33. І відповіли Ісусові: “Не знаємо”. Ісус же відказав їм: “То й Я вам не скажу, якою владою Я це роблю”».

Коментар до тексту

Текст Євангелія дня демонструє лицемірну поставу первосвященників та книжників, котрі шукали різних приводів, щоб не визнати абсолютний авторитет Ісуса, про який свідчили Його діяння та навчання. Уникнення відповіді на запитання про природу Йоанового хрещення вказує, що релігійні провідники Ізраїлю так само уникали висновків про те, ким насправді є Ісус, оскільки ці висновки просто не вміщалися в їхні уявлення про Бога.

Meditatio (розважання)

«І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики й книжники та старші 28. й кажуть до Нього: “Якою владою чиниш таке? Хто дав Тобі владу це робити?”». Ці два короткі вірші Євангелія насправді говорять про дуже страхітливі речі – ми можемо бути біля Бога, навіть вступати з Ним у розмову, але так ніколи і не відкритися на Його волю, спосіб присутності та завжди нове і незглибиме таїнство Його особи. Набагато легше витворити своє уявлення про Бога і жити відповідно до нього, відчуваючи при цьому певну сатисфакцію і маючи досить позитивні уявлення про власну особу. Насправді тут ідеться про імітацію духовного життя та ілюзії, які видаються за реальність.

Бог, однак, є поруч. Завжди. Він готовий відповідати на наші запитання і відкривати перед нами справжній сенс життя, нові унікальні горизонти. Бога не потрібно боятися, бо Він завжди на нашому боці. Йому просто потрібно довіряти. Мистецтво духовного життя – це дозволити Богові бути Богом, оскільки Його велике бажання − служити нам і робити нас щасливими.

Ісус чекає дотику нашого серця, пориву нашого духа так само, як це сталося із стражденною кровоточивою жінкою. Вона «підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась Його одежі. 28. Мовляла бо: “Як доторкнуся до Його одежі – видужаю”. 29. І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона відчула тілом, як одужала від хвороби. 30. Ісус же, відчувши негайно у Собі, що з Нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: “Хто доторкнувся до Моєї одежі?”» (Мк 5:27-30). Здивуймо Бога своє довірою так само, як це зробив язичницький сотник (пор. Мт 8:5-13).

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за Твою вірність. Дай мені мудрість завжди бути відвертим із Тобою і ніколи нічого не приховувати…

Contemplatio (споглядання)

Зусилля, які ми вкладаємо у будь-яку справу і при цьому не цікавимося, що Бог про це думає, є дуже невторопним вкладенням, і, як правило, не приносять плоду. Бог запрошує нас до щирості – це відкриває перед нами факт, що Бог «може зробити куди більше за те, чого ми просимо або що ми розуміємо за діючою у нас силою» (Еф 3:20).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *