Lectio (читання)
«Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі. 47. Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до Нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив Його сина, той бо мав уже вмирати. 48. Ісус і каже до нього: “Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!” 49. А царський урядовець йому: “Господи, зійди, заки вмре моя дитина!” 50. Промовив Ісус до нього: “Іди, син твій живий”. Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі. 51. А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий. 52. Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. “Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила”, – сказали вони йому. 53. І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: “Син твій живий”. І увірував сам, та й увесь дім його. 54. Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею».
Коментар до тексту
У розповіді Йоана деталі завжди мають значення, бо саме вони дозволяють зрозуміти сенс «знаків» (так Йоан називає чуда), які чинить Ісус. Особа, яка звернулася за допомогою до Ісуса, означена грецькою як «βασιλικὸς / Basilikos» – дослівно «член царської родини». Відтак Йоан, по суті, хоче сказати, що помирає царський син. Цей знак / чудо, як і перше (Йо 2:1−11), відбувається в Кані. У першому випадку мова йшла про подружжя, а тут – про сина; там було провіщено Новий Завіт (через переміну води у вино), а тут − повернуто життя (Йо 4:50, 51, 53). Однак це життя не звичайної людини, а особи, яка має царську гідність, вільної і відповідальної. Новим Завітом Божий Син повертає вищу свободу та гідність дітям Отця, яких гріх прирік на смерть[1]. Зцілення сина царської особи відбувається на відстані завдяки лише Слову, що вказує на силу Ісусового життєдайного Слова. Ця тема розвинена у всіх наступних знаках.
Meditatio (розважання)
«І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: “Син твій живий”. І увірував сам, та й увесь дім його». Наполегливе повторення іменника «година» та дієслова «вірити» підтверджує зв’язок із першим знаком / чудом у Кані. Юнак одужує саме в той момент, коли Христос промовляє Своє Слово, тому що година Ісуса – це завжди час спасіння, про який Він говорив: «Ще не прийшла година Моя» (Йо 2:4). Цей член царської родини прийняв зцілююче Слово (Йо 4:50). Від віри у Слово він перейшов до віри в Того, Хто його промовляє: «Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов» (Йо 4:50). А потім Йоан додає: «І увірував сам, та й увесь дім його» (Йо 4:53). Як і на весіллі в Кані Галилейській, так і в цьому другому знаці / чуді явлення Божої слави у Христі пробуджує у людях віру[2].
Важливо зауважити, що іменник «віра» в Євангелії від Йоана не вживається жодного разу, а дієслово «вірити» − 98 разів. Відтак віра – це не тільки внутрішнє переживання, вона, як скаже апостол Яків, «без діл мертва» (Як 2:26), або, мовою Павла, є «чинна любов’ю» (Гал 5:6). Перших 12 глав Йоан демонструє, як Ісус приводить людей до віри в Нього, чим викликає ворожість у багатьох «юдеїв». Укінці євангелист із прикрістю каже: «Вони не вірували в Нього, хоч і скільки сподіяв Він чудес у них на очах, 38. щоб збулося слово пророка Ісаї, що сказав: “Господи, хто повірив тому, що чули ми, і рамено Господнє кому об’явилось?” 39. Не могли ж вони увірувати, бо Ісая ще так був сказав: 40. “Засліпив Він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись, щоб Я їх вигоїв”. 41. Це сказав Ісая, коли славу Його бачив і говорив про Нього. 42. А, однак, чимало й увірувало в Нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися, щоб їх не вилучили із синагоги; 43. славу бо людську дужче вони любили, ніж славу Божу» (Йо 12:37−43).
Цитуючи слова Ісаї «Засліпив Він їм очі» (Іс 6:10), Йоан має на увазі духовну сліпоту народу (Йо 12:29, 34), який, незважаючи на всі чудеса Ісуса, вчинені перед їхніми очима, на відміну від сліпородженого (Йо 9:35−38), якого зцілив Ісус, не повірили в Нього[3]. Також слова «засліпив, заціпенив» указують на Божий допуст: євреї, які вірили в Божу всемогутність, не могли собі уявити, що щось відбувається без Його волі, – шануючи свободу людини, Бог дозволив їй робити свій вибір.
Oratio (молитва)
Ісусе скріплюй мою віру, щоб я завжди був відкритий на Твоє Слово…
Contemplatio (споглядання)
Євангелист Йоан запрошує нас наслідувати віру «царського урядовця, син якого слабував у Капернаумі». Він хоче, щоб приймаючи у Своє життя Слово, яке стало Тілом (Йо 1:14), ми були очищені цим Словом, як апостоли (Йо 15:3), бо все, що говорить Ісус, – це Слова Життя вічного (Йо 6:68). Завершуючи своє свідчення про Ісуса, Йоан пише: «Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очах у Своїх учнів. 31. А ції списано, щоб увірували ви, що Ісус – Христос, Син Божий, а вірувавши, щоб мали життя в Його ім’я» (Йо 20:30−31).
[1] П. Дюмулен. Евангелие от Иоанна. Комментарий (пер. с фр.). Москва, Паолине 2006, С. 64–65.
[2] Там само. – С. 65.
[3] R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 422.
Дуже дякую
Дякую!!!
Вірую,Господи ,допоможи моєму невірству