Lectio (читання)
«Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха. 37. Тоді Він каже Своїм учням: “Жнива великі, та робітників мало. 38. Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на Свої жнива”. 10:1. Прикликавши Своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч. 2. Ось імена дванадцятьох апостолів: перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його; Яків, син Заведея, та Йоан, брат його; 3. Филип та Вартоломей; Тома й Матей, митар; Яків, син Алфея, і Тадей; 4. Симон Кананій та Юда Іскаріотський, що й зрадив Його. 5. Оцих дванадцять Ісус вислав і наказав їм: “У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. 6. А йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїлю. 7. Ідіть проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне близько. 8. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли − даром давайте”».
Коментар до тексту
У першій навчальній частині Євангелія від Матея, яку називаємо Нагірною проповіддю (Мт 5−7), Ісус розповідав про те, як повинні жити члени Небесного Царства. Мт 9 закінчується згадкою про потребу робітників для збору Божого врожаю. Ціла наступна 10-та глава містить другу навчальну частину в Євангелії від Матея, в якій Ісус посилає учнів проголошувати Добру Новину про Царство словами та діями. Дванадцятьох учнів Ісус називає апостолами і ділиться з ними Своєю владою екзорцизмувати нечистих духів та зцілювати усякі хвороби, навіть воскрешати померлих.
Meditatio (розважання)
«Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли − даром давайте». Грецький іменник ἀπόστολος / аpostolos, який 80 разів використано в Новому Завіті, позначує особу, послану на місію з повнотою авторитету і влади, якою її наділяє той, хто посилає. Відтак апостоли Ісуса Христа були покликані донести усім людям саме те і тільки те, що доручив їм Христос. Успіх апостолів полягав у тому, що вони реалізували не якусь власну програму, але програму Ісуса Христа – через абсолютну довіру до Нього вони були своєрідними каналами Божої благодаті.
Апостол Павло у Посланні до Коринтян писав: «Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми – слуги ваші ради Ісуса» (2 Кор 4:5). Унікальність служіння звичайних рибалок, яких Господь покликав на Своїх апостолів, на мою думку, полягала в кількох важливих речах: декілька років спільного перебування з Христом були увінчані особистою зустріччю кожного з них із Воскреслим Господом; кожен з них пережив дотик Божої любові та усвідомив Його план спасіння для всіх людей; повна довіра до Господа та готовність до смиренного свідчення уможливили те, що дари та влада, яку вони отримали від Христа, проросли численними плодами в їхньому служінні усім без винятку людям.
Апостоли зуміли передати Божі дари, а не затримали їх лише для себе. Вони почувалися зобов’язаними послужити всім людям від моменту, коли Святий Дух перемінив їхні серця. Кожна мить, кожна життєва ситуація ставала для них нагодою для благовістування та ділення Божими дарами. Їхній приклад − це виклик для нашого щоденного християнського свідчення.
Oratio (молитва)
Ісусе, даруй мені мудрість і силу служити іншим Твоїми дарами…
Contemplatio (споглядання)
Те, що було «звичайним» стилем щоденного апостольського служіння, сьогодні стало дуже спорадичним та незвичайним явищем. Апостол Павло писав до спільноти християн у Римі: «Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить» (Рим 8:9). Святий Дух зумовлював те, що апостоли Христа дивилися на понівечений гріхом світ очима милосердного Христа – вони бачили знесилених та зранених духовно і фізично, тому намагалися послужити кожному Божим Словом та різноманітними дарами Божої благодаті. Сьогодні Господь очікує такої ж динаміки свідчення, служіння та життя від нашого покоління християн…
Дякую
Дякую, отче!
Слава Ісусу Христу!Дякую
Дякую!
Слава Ісусу Христу!
О. Юрій, дякую Вам за богословський коментар і надихаючі роздуми над сьогоднішнім Літургійним Словом!
Так, ми повинні завжди радіти, бо спасенні, бо ми – діти Божі! Наш Отець Небесний любить кожного з нас так сильно, як Ісуса! Ми вже є духом в Царстві Божому! Водночас прямуємо до його повноти… І на цій вузькій дорозі Віри маємо постійно духовно чувати, перебуваючи в молитві, Слові, Св.Євхаристіі і в братерській спільноті Церкви. Так робили перші християни, – тому були такі сильні духовно. Про це читаємо в Діях 2:42. Господь мав можливість діяти через них з великою силою і владою. Ісус вчора, сьогодні і повіки Той Самий! Він хоче не просто жити в нас, але продовжувати спасати, зціляти, звільняти через нас! І Він буде це звершувати, але нам треба робити і свою частку: перш за все пильнувати чистоту сердець, щоб могти служити в Дусі милосердя; приходити до людей з Доброю Новиною, відважно свідчити про Христа, молитися за зцілення та інші потреби, – щоб Церква поповнювалася новими учнями Христа. Від кожного з нас у великій мірі залежить міць і сила Церкви!
У свій час кожному прийдеться скласти звіт перед Богом про своє земне життя, про найменшу думку, слово, вчинок…, а також Бог запитає, як ми виконували Велике доручення Христа, що робили для спасіння своїх ближніх.
— Боже, розпали наші серця ревністю до Твоїх Божих справ, дай мудрість і відвагу свідчити про Тебе, ширити Твоє Царство!
Амінь.
Дякую Богові, що мене вибрав і покликав!!!
І дякую Вам, отче, що Ви є тим ἀπόστολος / аpostolos,- яким Господь послуговується для нас!!!
Слава нашому Господу Богу!!!