29-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Унікальність Божого Слова (Лк 21:28–33)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«“Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке”. 29. І Він сказав їм притчу: “Погляньте на смоковницю і всякі (інші) дерева. 30. Коли вони розпукаються вже, ви, дивлячись, розумієте самі від себе, що вже близько літо. 31. Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що Царство Боже близько. 32. Істинно кажу вам: Рід цей не пройде, аж поки все не станеться. 33. Небо й земля проминуть, слова ж Мої не пройдуть”».

Коментар до тексту

У Лк 21:5–28 Ісус провістив зруйнування Храму, яке сталося у 70 році внаслідок юдейсько-римської війни. Закінчивши ці тривожні пророцтва, Ісус розповідає притчу про фігове дерево, заохочуючи Своїх учнів розрізняти знаки часу (пор. Мт 24:32–36; Мк 13:28–32). «Коли побачите, що це збувається» (Лк 21:28) – тут Ісус має на увазі події, описані в Лк 21:8–28, особливо знаки перед Його Другим і славним приходом (Лк 21:25–28). Кульмінацією цих апокаліптичних явищ стане прихід Сина Чоловічого у силі та славі (Лк 21:27), а відтак і повне встановлення Божого Царства (правління)[1].

«Прихід Сина Людського треба розуміти як сповнення пророцтва з Дан 7 – одного з найпопулярніших пророцтв на той момент.На думку багатьох, цей уривок говорить про той час, коли істинний народ Божий буде виправданий після того, як перенесе страждання від рук «хижаків», язичників-гнобителів. Це пророцтво зображає сцену великого суду, на якому Бог-Суддя пробачить Своєму народовіі заради «Сина Людського» і винесе вирок «хижакам-гнобителям». Суд, який спіткає язичницькі народи, обернеться оправданням для «Сина Людського», Який зʼявиться на хмарі, щоб розділити трон із Самим Богом. Тут проглядається обітниця: саме тоді, коли Єрусалим, який повстав проти Доброї Новини, буде остаточно зруйновано, Ісуса і Його послідовників буде виправдано. Руйнування Єрусалима стане знаком того, що Ісус справді зацарював у Небі поруч з Отцем (Лк 20:42–43). Безперечно, Лука вірить у «Друге пришестя» Ісуса (Дії 1:11), але саме цей уривок каже про інше – тут ідеться про виправдання Ісуса та визволення Його послідовників від гнобителів»[2].

Meditatio (розважання)

«Небо й земля проминуть, слова ж Мої не пройдуть». За сімсот років до народження Ісуса Христа Господь через пророка Ісаю вже говорив дуже схожі слова: «Зведіть до неба свої очі й гляньте вниз на землю! Ось небо, як дим, щезне, земля ж, немов одежа, розпадеться, і мешканці її, мов мухи, повмирають. Спасіння ж Моє буде довіку, і справедливості Моїй не буде краю» (Іс 51:6). Ще два тексти в Ісаї говорять про унікальність Божого Слова: «Висхне трава, зів’яне квітка, а Слово Бога нашого стоятиме повіки» (Іс 40:8); «Як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб вона родила й ростила та давала насіння тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто їсть, 11. отак і Моє Слово, що виходить у Мене з уст, не повертається до Мене порожнім, але чинить те, що Я хочу, довершує те, за чим Я його вислав» (Іс 55:10–11).

Господь − вірний і правдивий, а Його Слово завжди сповнюється. У Нагірній проповіді Ісус сказав: «Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска із Закону не перейде, поки все не здійсниться» (Мт 5:18). У Євангелії від Луки знаходимо аналогічне твердження: «Легше минутися небу й землі, ніж одній рисці пропасти із Закону» (Лк 16:17).

Бог завжди говорить правду, інколи нам важко щось прийняти чи зрозуміти, але Він, на відміну від нас, бачить «усю картину». Боже Слово інакше, ніж слово людини. Автор Послання до Євреїв каже: «Бо Слово – живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку і розрізняє чуття та думки серця. 13. Нема створіння, скритого від нього, усе оголене і явне перед очима Того, Кому ми маємо звіт дати» (Євр 4:12–13).

Відкриватися на це Слово – це вчитися бачити світ Божими очима у його первісному задумі. Це також означає долати дорогу свого життя разом із Богом, щодня роблячи новий крок для утвердження Божого Царства – Божого проєкту для мого і твого щастя…

Oratio (молитва)

«Повіки, Господи, Слово Твоє твердо стоїть на небі» (Пс 119:89).

Contemplatio (споглядання)

У листі до першого покоління переслідуваних християн апостол Петро пише: «Бо кожне тіло, як трава, і вся його слава, немов цвіт трави: трава всохла і цвіт опав, а Слово Господнє повік перебуває. Оце ж воно і є, оте Слово, що було вам благовістоване» (1 Пт 1:24–25).

---

[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Logos 8 electronic edition 2016 (Lk 21:28–33).

[2] T. Wright. Luck for Everyone. Westminster John Knox Press, Louisville, Kentucky 2004, P. 255–256.