29-й тиждень після П’ятидесятниці. Четвер. Унікальність Божого Слова (Лк 21:28–33)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке.» 29. І Він сказав їм притчу: «Погляньте на смоковницю і всякі (інші) дерева. 30. Коли вони розпукаються вже, ви, дивлячись, розумієте самі від себе, що вже близько літо. 31. Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що Царство Боже близько. 32. Істинно кажу вам: Рід цей не пройде, аж поки все не станеться. 33. Небо й земля проминуть, слова ж Мої не пройдуть».

Коментар до тексту

У Лк 21:5–28 Ісус провістив зруйнування Храму, яка сталося у 70 році, внаслідок юдейсько-римської війни. Закінчивши ці тривожні пророцтва, Ісус розповідає притчу про фігове дерево, заохочуючи Своїх учнів розрізняти знаки часу (пор. Мт 24:32–36; Мк 13:28–32). Словами «коли побачите, що це збувається» (Лк 21:28) Ісус має на увазі події, які Він описав у Лк 21:8–28, а особливо знаки перед Його другим і славним приходом (Лк 21:25–28). Кульмінацією цих апокаліптичних подій буде прихід Сина Чоловічого у силі та славі (Лк 21:27), а відтак і повне встановлення Божого Царства (правління).[1]

«Прихід Сина Людського слід розуміти як сповнення пророцтва з Дан 7. Як одне з найпопулярніших пророцтв на той момент, цей уривок, на думку багатьох, говорить про той час, коли істинний народ Божий буде виправданий після того, як перенесе страждання від рук «хижаків», язичників-гнобителів. Це пророцтво зображає сцену великого суду, на якому Бог-Суддя виправдає свій народ заради «Сина Людського» і винесе вирок «хижакам-гнобителям». Суд, який спіткає язичницькі народи, обернеться виправданням для «Сина Людського», який і з’явиться на хмарі, щоб розділити трон з самим Богом. Тут можна побачити обіцянку: саме в той момент, коли Єрусалим, який повстав проти звістки Ісуса, буде остаточно зруйнований, Ісус і Його послідовники будуть виправдані. Руйнування Єрусалиму буде знаком того, що Ісус дійсно зацарював на Небі поруч з Отцем (Лк 20:42–43). Очевидно, що Лука вірить у «друге пришестя» Ісуса (Дії 1:11), але саме цей уривок говорить про інше – тут ідеться про виправдання Ісуса і визволення Його послідовників від гнобителів».[2]

Meditatio (розважання)

«Небо й земля проминуть, слова ж Мої не пройдуть». За сімсот років до народження Ісуса Христа, Господь через пророка Ісаю уже говорив дуже подібні слова: «Зведіть до неба свої очі й гляньте вниз на землю! Ось небо, як дим, щезне; земля ж, немов одежа, розпадеться, і мешканці її, мов мухи, повмирають. Спасіння ж Моє буде довіку, і справедливості Моїй не буде краю» (Іс 51:6). Ще два тексти в Ісаї говорять про унікальність Божого Слова: «Висхне трава, зів’яне квітка; а слово Бога нашого стоятиме повіки» (Іс 40:8). «Як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб вона родила й ростила та давала насіння тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто їсть, 11. отак і Моє слово, що виходить у мене з уст, не повертається до мене порожнім, але чинить те, що Я хочу, довершує те, за чим Я його вислав» (Іс 55:10–11).

Господь є вірний і правдивий, а Його Слово завжди сповнюється. В Нагірній проповіді Ісус сказав: «Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться» (Мт 5:18). В Євангелії від Луки знаходимо подібне твердження Спасителя: «Легше минутися небу й землі, ніж одній рисці пропасти з закону» (Лк 16:17).

Бог завжди говорить правду – інколи щось, що нам важко прийняти чи зрозуміти, але Він, на відміну від нас, бачить так би мовити «усю картину». Боже Слово, інакше ніж слово людини. Автор послання до Євреїв так говорить про Боже Слово: «Бо слово – живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця. 13. Нема створіння, скритого від нього; все оголене і явне перед очима того, кому ми маємо звіт дати» (Євр 4:12–13).

Відкриватися кожного дня на це Слово – означає вчитися бачити світ Божими очима у його первісному задумі. Це також означає долати дорогу свого життя разом з Богом, кожного дня роблячи новий крок для утвердження Божого Царства – Божого проекту для мого і твого щастя…

Oratio (молитва)

«Повіки, Господи, слово Твоє твердо стоїть на небі» (Пс 119:89).

Contemplatio (споглядання)

В листі до першого покоління переслідуваних християн апостол Петро пише: «Бо кожне тіло, як трава, і вся його слава, немов цвіт трави: трава всохла, і цвіт опав, – а слово Господнє повік перебуває. Оце ж воно і є, оте слово, що було вам благовістоване» (1 Пт 1:24–25).


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Logos 8 electronic edition 2016 (Lk 21:28–33)

[2] T. Wright. Luck for Everyone. Westminster John Knox Press, Louisville, Kentucky 2004, P. 255–256

1 коментар до “29-й тиждень після П’ятидесятниці. Четвер. Унікальність Божого Слова (Лк 21:28–33)”

  1. Віталій

    Отче, вітаю і Вас із новим 2020-им роком! Нехай Бог наділяє Своєю благодаттю і силою! Дякуємо Вам за подвиг Вашої тихої і невтомної праці поширення й пояснення Слова Життя, а також за приклад Христового священика.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *