28-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Дар Писання (2 Тим 3:17–4:4)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Усе Писання – надхненне Богом і корисне, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості, 17. щоби Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий. 4:1. Я заклинаю тебе перед Богом і Христом Ісусом, Який має судити живих і мертвих, на Його появу та Його Царство: 2. проповідуй Слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй, напоумляй з усією терпеливістю та наукою. 3. Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, 4. і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок».

Коментар до тексту

У цьому уривку св. Павло дає поради Тимотеєві про важливість пізнання Слова та служіння Ним різним людям. Два вірші, які передують цьому уривкові, увиразнюють думку апостола: «Ти ж тримайся того, чого навчився і в чому переконався. Відаєш бо, від кого ти навчився, 15. і вже змалку знаєш Святе Письмо, яке вірою у Христа Ісуса може тобі дати мудрість на спасіння» (2 Тим 3:14–15). Завдяки пізнанню Божого Слова Тимотей зможе зростати у вірі та ефективно провадити своє єпископське служіння повіреним йому християнам. Служіння Словом Писання стане поширенням здорового навчання, яке зможе відвернути від погибелі тих, що схиляються до приємної та невимогливої науки лжевчителів.

Meditatio (розважання)

«Усе Писання – надхненне Богом і корисне, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості, 17. щоби Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий». Вислів «надхненне Богом» у грецькому тексті передається одним прикметником θεόπνευστος / Theopneustos, який вказує на те, що все Писання Старого та Нового Завітів має Божественне походження. Павло перелічує різноманітні якості Писання, які засвідчують, що воно слугує інструментом духовного росту та розвитку особи. Апостол не каже, що Писання легке до розуміння чи є чтивом для відпочинку або гарного проведення часу. Очевидно, що Святе Письмо приносить полегшення нашій душі і, на мою думку, може бути найкращим відпочинком для кожної особи. Проте основне значення Писання – відкрити Божу волю та поглибити наш зв’язок із Богом для нашого духовного росту згідно з первісним Божим задумом щодо людини.

Розповідаючи про сотворення людини, автор книги Буття каже: «Тоді Господь Бог утворив чоловіка із земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою» (Бут 2:7). Людина складається із земного пороху та Божого віддиху життя. Для того, щоб людина, яка після гріхопадіння відпала від Божого життя, могла відновити з Ним зв’язок, розуміти Його волю та реалізувати свою людськість і своє завдання бути Божим образом у світі (Бут 1:27), Господь дарує їй Писання. Людина і Писання діткнені Божим Духом. Заглиблюючись у Писання, віддалена від Бога людина повертається до Першоджерела свого існування, віднаходить свою справжню сутність.

Даруючи нам Писання, Бог запрошує людину до досконалості. Само собою усе Святе Письмо є плодом співпраці вічного Бога і людини, яка жила у конкретному часі й культурі. Ми називаємо Писання «Святим» не тому, що воно розповідає про святих осіб, а радше тому, що тут ідеться про Святого Бога, Який, входячи в історію життя людей, запрошує їх до святості: хтось радо відповідає на це запрошення, а хтось повертається спиною; хтось через відповідь на Божу благодать сам потрохи стає святим, а хтось не хоче співпрацювати з благодаттю. Тому в Писанні подибуємо чимало моделей поведінки: на прикладі одних біблійні автори запрошують нас до росту, до досконалості, а інші навчають уникати того, що може нам зашкодити.

Oratio (молитва)

«Слово Твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці» (Пс 119:105).

Contemplatio (споглядання)

У нашій візантійській традиції маємо на престолі Пресвяту Євхаристію та Євангеліє – Слово Боже. Згідно з навчанням ІІ-го Ватиканського Собору Євхаристія і Слово Боже є двома способами Божої Присутності. У часі Святої Літургії ми спочатку причащаємося Слова, Яке відкриває наші духовні очі та спонукає до глибшого єднання з Богом, а потім вже приймаємо Христа у Євхаристії. Для гармонійного духовного життя, тобто справжнього життя, якого вартує людина, украй важливо навчитися живитися цим, кажучи мовою євангелиста Йоана, Хлібом Життя (Йо 6), Яке дарується нам у Христі Ісусі, – Його Словом та дорогоцінними Тілом і Кров’ю…