26-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Не озиратися назад (Лк 9:57–62)

Час прочитання: 4 хвилин

Lectio (читання)

«А як вони подорожували, сказав хтось до Нього: “Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов”. 58. Ісус озвався до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити”. 59. До другого сказав: “Іди за Мною”. Та той відповів: “Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька”. 60. “Залиши мертвим ховати своїх мертвих, − сказав Ісус до нього. − Ти ж іди проповідуй Царство Боже”. 61. Інший сказав: “Я піду за Тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися”. 62. Ісус сказав до нього: “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого”».

Коментар до тексту

З попереднього тексту в Лк 9:51–56 довідуємося, що Ісуса не прийняли в Самарії. Отже, цей текст показує, що бути учнем Ісуса – «належати до Царства» –означає не тільки розділяти силу Ісуса, але часто і Його страждання та відкинення. Іти за Ісусом вимагає цілковитої посвяти, тому дуже важливо усвідомлювати пріоритети та не озиратися назад.

Meditatio (розважання)

«Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого». Унікальність покликання апостолів полягає в тому, що вони були здатні покинути все і піти за Ісусом. Це не означає, що вони відразу повністю Його зрозуміли і у всьому Його наслідували, хоча це сталося також, але вже після Воскресіння. Однак вони таки пішли. Залишили все, бо були щирими, здатними на ризик, живими…

Апостоли не перестраховувалися. Вони часто розуміли Ісуса хибно та мали свої мрії, але своєю щирістю та справжністю випередили книжників та фарисеїв – людей, які багато часу присвятили вивченню Тори та, як вони думали, служінню Богу.

Інколи люди є не щасливими через самих себе: з дитинства усе прораховують, хочуть бути упевнені у якійсь вигоді для себе, займають обережну та вичікувальну позицію. Тому вони часто не задоволені і здатні хіба на тихе шемрання, коли ніхто не чує…

Тимчасом життя минає поряд, зовсім недалеко. І такі особи залишаються вічними спостерігачами на чиємусь святі життя та борінні духа…

Ісус запрошує усіх нас вийти поза зону нашого уявного комфорту і відкрити перед собою інший світ та інші горизонти, запрошує подивитися на світ Його очима і піти за Ним. Господь хоче, щоб ми були щасливі. Для цього просто треба перестати бути літеплими та раз і назавжди визначитися, щоб потім тільки підтверджувати цей вибір…

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені силу духа, щоб ідучи за Тобою, я ніколи не оглядався назад…

Contemplatio (споглядання)

У книзі Одкровення читаємо: «І до ангела Церкви в Лаодікеї напиши: Ось що говорить Амінь, свідок вірний і правдивий, початок створіння Божого. 15. Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий. Якби ти зимний був або гарячий. 16. Тому, що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст моїх. 17. Бо кажеш: “Багатий я і розбагатів, і ні в чому потреби не маю”, а не знаєш, що ти – злощасний і мізерний, і бідний, і сліпий, і голий. 18. Раджу тобі купити від мене золото, прочищене огнем, щоб ти збагатів, і одежу білу, щоб зодягнувся, і не видно було сором наготи твоєї, і мастю очною помаж свої очі, щоб бачити міг. 19. Я, кого люблю, тих доганюю і караю. Тож будь ревний і покайся. 20. От стою при дверях і стукаю: як хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо Мною. 21. Переможному дам сісти зо Мною при престолі Моїм, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на престолі Його. 22. Хто має вухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам» (3:14–21).