29-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Оправдані вірою (Гал 3:8–12)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Тому й Писання, бачивши наперед, що Бог оправдає поган вірою, дало Авраамові цю добру звістку: “У тобі будуть благословенні всі народи”. 9. Так, отже, ті, що вірують, благословляться з вірним Авраамом. 10. Усі бо, які покликаються на діла Закону, − під прокляттям, бо написано: “Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в Книзі Закону”. 11. А що ніхто Законом не оправдується перед Богом, то це ясно, бо “праведний з віри буде жити”. 12. Закон же не від віри, бо каже: “Хто чинитиме його приписи, той буде ними жити”».

Коментар до тексту[1]

Євреї дуже наголошували на тому, що Авраам − їхній батько. Проте Павло навчає, що бути синами Авраама – це насправді щось більше, ніж просто фізично від нього походити (Мт 3:9; Йо 8:39), тому що Авраам є прикладом безумовної довіри до Бога, яка виявлялася навіть тоді, коли він не розумів Божих намірів або ж досвідчував якесь випробування (Бут 22:1–18). Цей старозавітний патріарх своїм життям показав, у чому полягає довіра до Божих обітниць і яке велике благословення з цим пов’язане. Тому тільки ті, які будують своє життя на довірі до Бога, є справжніми синами Авраама. Якщо людина вважає, що може стати праведною завдяки виконанню Закону, то лише стягає на себе прокляття, бо ніхто не здатний виконати усе, що вимагає Закон. Прокляття, про яке говорить Павло, − це конкретна кара (наслідок відходу від Бога – Джерела життя), яка сягає кожної особи, підпорядкованої Законові (йдеться про євреїв, яким Бог через Мойсея на Синаї дав Закон, який вказував на те, що веде до життя і відповідає Божому порядкові, а що противне Божому задумові і веде до смерті), але яка не виконує його вимог (Втор 27:15–26; 28:15–68). Христос Своєю Смертю на Хресті визволив нас від цього прокляття, тому кожна людина, яка єднається з Христом, долає прірву, що постала між Богом і людьми через гріх. Завдяки вірі в Ісуса Христа ми отримуємо Святого Духа, Який безнастанно запевняє, що ми належимо Богові. Не має значення, ким ми були в минулому. Зараз важлива тільки віра, через яку Бог обдаровує людину новим життям.

Meditatio (розважання)

«Тому й Писання, бачивши наперед, що Бог оправдає поган вірою, дало Авраамові цю добру звістку: “У тобі будуть благословенні всі народи”». Під Писанням св. Павло має на увазі ту частину Біблії, яку ми сьогодні називаємо Старим Завітом. Оскільки Павло знав грецьку мову, а його адресати також спілкувалися цією мовою, то він цитує Єврейські Писання у грецькому перекладі, т. зв. Септуагінту – книги від Буття до Малахії. На думку Павла, Бог завжди хотів оправдати поган через віру, тобто завдяки вірності Ісуса Христа Богові Отцеві аж до Його Смерті на Хресті і славного на третій день Воскресіння. Бачачи таку неймовірну Божу відповідальність за Своє творіння, а також Його безмежну вірність щодо нас, як відповідь вдячності на дар спасіння в Ісусі Христі ми також приймаємо його через віру.

Божа вірність випереджає нашу віру, позаяк саме постійна Божа ініціатива та Його вражаюча любов спонукають нас до відповіді вдячності – нашої довіри. Уся Історія спасіння засвідчує, що Бог гідний нашої довіри. Парадоксально, що коли ми були невірні, Бог усе ж залишався вірним. Павло каже: «Що ж бо, коли деякі не повірили? Хіба ж їхня невірність знищить вірність Божу? 4. Ясно, що ні!» (Рим 3:3–4).

У вислові «У тобі будуть благословенні всі народи» апостол Павло цитує Бут 12:3. Тією особою, через яку благословення прийде на всіх людей, є Христос. Павло уточнює цю думку трохи далі: «Обітниці ж були дані Авраамові та його потомкові. Не сказано: “Потомкам”, немовби про багатьох, лише про одного: “І твоєму потомкові”, яким є Христос!”» (Гал 3:16). У Божому плані всі народи землі провіденційно мали бути зібрані в одну родину – спільноту Церкви, щоб отримати благословення – дар Святого Духа, і завдяки вірі у Христа бути оправданими, а не засудженими за свої гріхи.

Oratio (молитва)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Contemplatio (споглядання)

Св. Павло, досвідчивши на собі щедру Божу милість, усвідомив, що такою ж великою любов’ю Бог любить усіх людей від сотворення світу. Коли люди відпали від Бога через гріх, Бог не переставав діяти, щоб знову повернути всіх до єдності із Собою. Першим етапом повернення став вибір Ізраїлю, який мав бути світлом для народів і вказувати своїм прикладом на істинного Подателя життя. Та замість розв’язати проблему гріха, Ізраїль сам став частиною цієї проблеми, і тому Бог відкрив пророкам, що тільки через таїнственного Слугу Господнього (Іс 53) та Сина Чоловічого (Дан 7) Він установить на землі Своє Царство. Цим Слугою Господнім та Сином Чоловічим є Ісус Христос, бо завдяки Його Страстям та Воскресінню усі люди через віру отримали доступ до Отця і стали спадкоємцями Його Царства.

---

[1] Коментар до тексту та деякі думки в розважанні основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016, Gal 3:8–12.