25-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Одне-єдине Євангеліє (Гал 1:3–10)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, 4. що дав Себе Самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого, за волею Бога й Отця нашого, 5. Якому слава на віки віків. Амінь. 6. Дивуюся, що ви так швидко покинули Того, Хто вас покликав благодаттю Христа, і перейшли на інше Євангеліє: 7. не щоб воно було інше, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Євангеліє Христове. 8. Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам інше від того, яке ми вам проповідували, нехай буде анатема. 9. Як ми казали перше, так і нині кажу знову: коли хто вам проповідує інше Євангеліє ніж те, що ви прийняли, нехай буде анатема. 10. Хіба я тим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою».

Коментар до тексту

Коротке впровадження у Послання до Галатів, а також загальний аналіз цього уривку представлено в коментарі до читання четверга 14-го тижня після П’ятдесятниці (Гал 1:1–10, 20–2:5), тому тут лише коротко подамо головні акценти сьогоднішнього читання. Привітанням у в. 3 св. Павло стисло підсумовує Євангеліє – завдяки Христові ми отримуємо благодать для нашого спасіння і мир як наслідок цього дару. Наше спасіння стає можливим завдяки жертовній Смерті Ісуса на Хресті, завдяки якій Божою благодаттю ми можемо жити під Божим правлінням вже у теперішньому, пошкодженому гріхом віці (в. 4). Через це Бог гідний нашої постійної адорації та поклоніння (в. 5). В інших своїх листах на місці вв. 6–10 Павло зазвичай молиться за адресатів або підносить за них подяку (Рим 1:8; 1 Кор 1:4; Флп 1:3), але тут апостол не має причин для подяки, позаяк галати повернулися до «іншої євангелії». Після відходу Павла до Галатії прийшли фальшиві вчителі, які почали баламутити вірних навчанням, що для спасіння замало вірити в Ісуса, а треба ще виконувати усі приписи Закону Мойсея – практикувати обрізання, споживати кошерну їжу тощо (в. 7). Тому Павло навчає, що є тільки одна справжня Євангелія – проголошення того, що Бог зробив для спасіння світу через Страсті та Воскресіння Свого Сина – Ісуса Христа. Хто навчає інакше, повинен бути відлучений від Церкви і відданий на суд Божий (тобто підданий «анатемі» – вв. 8–9). Горливість Павла у проголошенні Євангелії продиктована не бажанням сподобатися людям, але усвідомленим та вдячним служінням Богові (в. 10)[1].

Meditatio (розважання)

«Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, 4. що дав Себе Самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого, за волею Бога й Отця нашого». Бог повний благодаті – вічного життя і всього того, що є його частиною і що ми не в силі описати людською мовою. Він поділився з нами Своїм життя і вклав у нас Свій образ. На жаль, в особі наших прародичів ми вирішили (і часто продовжуємо це робити) самоствердити себе без Бога – самим вирішувати, що є добро, а що зло. Через це ми втратили цей дар благодаті – вічне життя, а з ним і мир. Відтак страх, сум’яття, непевність, затьмарення розуму і як наслідок − неадекватне сприйняття дійсності, насамперед себе, ближніх і Бога, стали щоденною гіркою реальністю нашого життя, яке перетворилося на існування.

Проте Бог не змирився з нашим вибором і жалюгідним станом: шануючи нашу свободу, Він усе ж стукав до дверей нашого серця, щоби повернути нас до єдності із Собою – до життя, гідного людини. Покликання патріархів, дар Закону, служіння суддів та пророків, натхнення мудреців, про яких читаємо у Старому Завіті, – усе відбувалося задля нас. Автор Послання до Євреїв каже: «Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. 2. За останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина, Якого зробив спадкоємцем усього і Яким створив віки. 3. Він – відблиск Його слави, образ Його істоти, підтримуючи все Своїм могутнім Словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині» (Євр 1:1–3).

Через Ісуса Бог промовив до людства у той спосіб, що Ісус, будучи не тільки людиною, але і Єдинородним Сином Божим, «дав Себе Самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого, за волею Бога й Отця нашого». Бог − наш Отець. Його воля – наше добро. Серйозність Його ставлення до нас та Його відвічну любов засвідчує Смерть Ісуса на Хресті за наші гріхи. Це і є Добра Новина – Євангеліє – розповідь про конкретні факти, які раз і назавжди змінили історію світу, наше розуміння Бога та цінність людини. Бог створив нас, а коли ми відпали, відкупив нас, спас і обдарував вічним життям у Своєму Сині вже у цьому пошкодженому гріхом світі (біблійною мовою – «теперішньому віці»). Старозавітний Закон тільки пригадував нам про Божий порядок у світі, але не давав сили його відновити. Це зробив сам Бог – Той, Хто його встановив, – і зробив це через Смерть і Воскресіння Ісуса. Коли ми з вірою, яка виявляється наверненням життя, відкриваємося на цей дар спасіння у Христі, нам уже більше нічого не потрібно, бо в Ісусі ми вже отримали благодать і мир. І це є Добра Новина.

Oratio (молитва)

Господи Ісусе, дякую Тобі за дар вічного життя, який ми отримуємо завдяки Твоїм славним Страстям та Воскресінню…

Contemplatio (споглядання)

У Діяннях апостолів читаємо, що Петро та Йона іменем Ісуса зцілили чоловіка, який був кривий від лона матері своєї (Ді 3). Однак священники, наставник Храму й садукеї, вкрай незадоволені тим, що апостоли навчали здивований цим чудом народ і звіщали в Ісусі воскресіння мертвих, кинули їх у в’язницю (Ді 4:1–3). Наступного дня на допиті апостоли сказали: «Коли вже нас допитують сьогодні про добре діло, зроблене недужому, і як він став здоровим, 10. то нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що ім’ям Ісуса Христа Назарянина, Якого ви розіп’яли, а Якого Бог воскресив із мертвих, Ним цей стоїть здоровий перед вами. 11. Він – отой Камінь, Яким ви, будівничі, знехтували і Який став головним на розі. 12. І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Ді 4:9–12). Ісус може зцілити наші фізичні, душевні, і що найважливіше − духовні недуги, якщо ми з вірою Його про це просимо. Він також дарував нам можливість вічного життя. Тільки Він є Господь, і Він прагне, щоб ми жили Його життям. І в цьому полягає Добра Новина. Наскільки ми усвідомлюємо суть цієї Доброї Новини? Як ця Вістка визначає наше життя? Як ми самі свідчимо Добру Новину іншим?


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Gal 1:3–10.

3 коментарі до “25-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Одне-єдине Євангеліє (Гал 1:3–10)”

  1. Ісусе,дякую тобі за дар вічного життя.. додай мені відваги,мудрості і любові щоб ділитися доброю новиною з іншими,щоб поширювати царство твоє

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.