24-та неділя після П’ятдесятниці. Творити спільноти, у яких мешкає Бог (Еф 2:14–22)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Бо Він – наш мир, Він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, Своїм Тілом, 15. скасував Закон заповідей у Своїх рішеннях на те, щоб із двох зробити в Собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16. і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через Хрест, убивши ворожнечу в ньому. 17. Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько, 18. бо через Нього одні й другі маємо доступ до Отця в однім Дусі. 19. Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, 20. побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос. 21. На Ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; 22. на Ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі».

Коментар до тексту[1]

У цьому уривку св. Павло продовжує думку, яку він розпочав у Еф 2:1–10, та описує нове людство, створене у Христі, де язичники і євреї, примирені між собою, спільно будують нові стосунки з Богом. Спочатку (вв. 14–16) апостол зображує Христа як Того, Хто Своєю Смертю на Хресті зруйнував бар’єри, які роз’єднували людей: тут ідеться не тільки про ворожнечу між людьми, яка є наслідком гріхопадіння, але й про фізичну стіну (балюстраду з написом трьома мовами про заборону переходити цю межу), яка у дворах Єрусалимського Храму відділяла ту частину, де могли стояти язичники, від місця, де молилися ізраїльські жінки, а далі й чоловіки (були окремі двори для чоловіків та жінок Ізраїлю). У вв. 18–22 Павло описує дію Святого Духа, Який єднає віруючих у Христа в одну велику родину та духовний Божий храм на землі.

Meditatio (розважання)

«На Ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; 22. на Ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі». Храм у Єрусалимі мав зовнішній простір, який називався Двір язичників. Язичники не могли переходити певну межу, яка відділяла їхній простір від місця, де молилися євреї, адже існувала дуже жорстка сегрегація, яка вказувала і на ставлення євреїв до язичників у щоденному житті. Через Христове діло примирення – Смерть на Хресті – євреї та язичники тепер творять одну велику Божу родину. Павло каже про Ісуса: «Бо Він – наш мир, Він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, Своїм Тілом» (в. 14). Тут слова апостола відлунюють до слів пророка Ісаї, який описує Месію як «Князя Миру» (Іс 9:6). Ісая пророкував, що Месія покладе край ворожнечі і встановить еру добробуту. Христос є повнотою миру, тому, даруючи його іншим, Він приносить гармонію і цілісність у стосунки людей із Богом та поміж собою.

Через те, що люди примирені з Богом та поміж собою, Павло називає їх «житлом Бога в Дусі» (в. 22). Цю ж думку апостол висловлює і в Першому посланні до Коринтян: «Хіба не знаєте, що ви – храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває? 17. Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий − святий, а ним є ви…  Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, Який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. 20. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1 Кор 3:16–17; 6:19–20). Храм у Єрусалимі був зруйнований римлянами 70 року, але тоді, коли Павло писав листа до ефесян, він ще стояв. Однак апостол дуже сміливо стверджує, що саме спільнота віруючих християн стала місцем Божої присутності на землі – місцем, де Бог прославляється на землі. Саме приклад такого життя перших християнських спільнот був одним із факторів швидкого поширення християнства.

Усе це відбувається у і завдяки Святому Духові. Святий Дух є необхідним для християнської єдності. Він є печаттю спасіння віруючих – передсмаком і гарантією нашого майбутнього життя: «У Ньому й ви, почувши слово правди, благовість вашого спасіння, у яке ви повірили, були запечатані обіцяним Святим Духом, 14. що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу Його величі» (Еф 1:13–14). Через Святого Духа ми маємо доступ до Отця: «бо через Нього одні й другі маємо доступ до Отця в однім Дусі» (в. 18). Саме Святий Дух, Який живе у віруючих, скеровує їхнє життя і допомагає будувати правильні стосунки з Богом і ближніми. Присутність Святого Духа в житті кожної окремої віруючої особи означає, що Він діє і в житті спільноти, до якої належать ці особи, та допомагає їй рости…

Oratio (молитва)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь!

Contemplatio (споглядання)

Роздроблений та поділений світ потребує прикладів єдності та життя в мирі. Коли Святий Дух керує нашим життям, а не наші амбіції чи егоїзм, тоді можемо творити спільноти, у яких люди почуватимуться люблені та потрібні. Що я роблю для церковної єдності та миру між усіма християнами? Чи я готовий (-а) віддати своє життя під провід Святого Духа?


[1] Окремі думки в коментарі та розважанні основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016, Eph 2:14–22.

3 коментарі до “24-та неділя після П’ятдесятниці. Творити спільноти, у яких мешкає Бог (Еф 2:14–22)”

  1. Марина Пайдич

    Духу Святий керуй моїм життям,відкрий мені дорогу, яка веде до Царства небесного. Амінь.

Залишити відповідь до Марина Пайдич Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *