23-тя неділя після П’ятдесятниці. Бог, багатий милосердям (Еф 2:4–10)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Та Бог, багатий милосердям, з-за великої Своєї любови, якою полюбив нас, 5. мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом – благодаттю ви спасенні! 6. І разом з Ним воскресив нас, і разом посадовив на небі у Христі Ісусі, 7. щоб у наступних віках Він міг показати надзвичайне багатство Своєї благодаті у Своїй доброті до нас у Христі Ісусі. 8. Бо ви спасенні благодаттю через віру. І це не від нас − воно дар Божий. 9. Воно не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися. 10. Бо ми Його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили».

Коментар до тексту

Для кращого розуміння цього уривку його варто читати від початку другої глави. Тут апостол Павло роздумує про тих, які творять Церкву, – євреїв і язичників. Незважаючи на те, що ті і ті були грішні перед Богом (Еф 2:2–3), Він у Своєму великому милосерді (вв. 4–5) діяв у житті одних і других, щоби вчинити їх подібними до Христа завдяки Його Страстям та Воскресінню, а відтак посадити їх на небі (вв. 6–7). Спасіння − щедрий і великодушний Божий дар, який ми можемо прийняти через віру (вв. 8–10)[1]. Те, що Павло раніше сказав про Христа в Еф 1:20 («яку Він здійснив у Христі, коли воскресив Його з мертвих і посадовив на небі праворуч Себе»), тепер говорить про всіх християн: «оживив нас», тобто ми воскресли й зацарювали із Христом у небі. І все це є щедрим даром Божої благодаті, а не плодом наших зусиль чи вчинків. Тут Павло виразно протиставляє Божу благодать і вчинки людини[2]. Відповіддю на цю благодать є наша віра, яка дозволяє благодаті діяти в нашому житті.

Meditatio (розважання)[3]

«Та Бог, багатий милосердям, з-за великої Своєї любови, якою полюбив нас, 5. мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом – благодаттю ви спасенні!». Щедре Боже милосердя, засвідчене у всій Біблії (Вих 34:6–7), найкраще втілилося у Його бажанні не покарати «дітей гніву», але спасти віруючих Своєю благодаттю. Бути мертвим означає бути відокремленим від Бога й перебувати під впливом зла (Еф 2:2). Використання Павлом метафори смерті дуже важливе, тому що вона не залишає місця для невизначеності – особа або жива, або мертва. Так само, як мертве тіло не реагує на жодні спонуки, так і духовно мертва особа не відповідає на жодні духовні імпульси, допоки Бог не оживить її і не подарує здатність жити новим життям.

Через єдність із Христом віруючі отримують нове життя, яке повністю змінює їхній дотеперішній омертвілий стан. Тайна Божого діяння в нашому житті полягає в тому, що ті, які вірять у Христа, беруть участь у Його Смерті і Воскресінні. У Посланні до Римлян Павло каже: «Ми поховані з Ним через хрещення на смерть, щоб як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям. 5. Бо якщо ми з’єднані з Ним подобою Його Смерти, то будемо і подобою Воскресіння. 6. Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп’ятий із Ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більше не служити, 7. бо хто вмер, той від гріха звільнився. 8. Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним, 9. знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більше не вмирає − смерть над Ним більше не панує. 10. Умираючи бо, Він умер для гріха раз назавжди, а живучи, живе для Бога. 11. Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, у Христі Ісусі» (Рим 6:4–11).

Основою та причиною нашого спасіння є Божа благодать – незаслужений нами вияв Божої щедрості та любові, який найповнішою мірою явлений у Страстях та Воскресінні Ісуса. Євангелист Йоан каже: «Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. 17. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним − світ спасти» (Йо 3:16–17).

Oratio (молитва)

«Бо ти, о Господи, добрий і ласкавий, і повний милосердя до всіх, що Тебе прикликають» (Пс 86:5).

Contemplatio (споглядання)

Боже милосердя є відповіддю на наші гріхи. Така звістка не може не шокувати, або принаймні не дивувати. Бог не ведеться на наші демарші й абсурдні вчинки. Бог залишається Богом завжди – великим у любові та милосерді. Якщо ми не є вірні − Він залишається вірним. Якщо ми непевні й непередбачувані − Він є нашою певністю і Тим, Чию любов до нас можна передбачити зі стовідсотковою гарантією, і це, врешті, єдина певна річ у цьому світі. Кожна особа повинна думати про ці речі й намагатися їх усвідомити, бо лише тоді життя набирає абсолютно іншого виміру та спрямованості…

---

[1] The Navarre Bible. Saint Paul’s Captivity Letters. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 37.

[2] P. J. Kobelski, The Letter to The Ephesians, In The New Jerome Biblical Commentary (R. E. Brown, J. A. Fitzmyer, R. E. Murphy. Eds.) – Bangalore: Theological Publications in India, 2002. Р. 887.

[3] Деякі думки у розважанні основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016, Eph 2:1, 5.