23-й тиждень після П’ятидесятниці. Понеділок. Молитва подяки Ісуса (Лк 10:22–24 )

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«“Усе передав Мені Отець Мій, і ніхто не знає, Хто є Син, крім Отця, і Хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити!”. 23. Потім, звернувшися до самих учнів, Він промовив: “Щасливі очі, що бачать, що ви бачите. 24. Кажу-бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули”».

Коментар до тексту

У Лк 10:1 читаємо, що Ісус висилає на проповідь більше число учнів: «Після цього Господь призначив сімдесят двох інших і послав їх перед Собою в кожне місто й місце, куди Сам мав прийти». Отже, читання Євангелії дня є частиною розповіді про цю місію. Коли учні повертаються до Ісуса, Він приносить Отцеві молитву подяки та благословення за успіх їхньої місії (Лк 10:21–24). Молитва починається словами: «Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: “Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так Тобі подобалося”» (Лк 10:21). Наступні вірші (Лк 10:22–24) творять читання Євангелії дня.

Meditatio (розважання)

«Усе передав Мені Отець Мій, і ніхто не знає, Хто є Син, крім Отця, і Хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити!». Часто для того, щоб окреслити стосунки Отця і Сина, Ісус використовує майже поетичну мову, позаяк тут ідеться про тайну стосунків у Бозі, а людська мова заслаба, щоб передати увесь сенс цієї реальності. У Лк 10:22 можна наголосити на трьох важливих дієсловах: передати, знати, відкрити. За кожним із цих дієслів криється велика тайна і довга історія стосунків Бога і людини, тому спробую бути лаконічним і звернути увагу тільки на певні напрямки, в яких мали би розвиватися наші рефлексії над цими поняттями.

Отець передав Синові усе, щоб Син міг передати нам вічне життя. У Євангелії від Йоана Ісус каже: «Любить Отець Сина й усе дав Він Йому до рук. Хто вірує в Сина, живе, життям вічним. Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, гнів же Божий над таким перебуває» (Йо 3:35–36). Бог хоче, щоб ми через віру отримали це життя і ділилися ним з іншими людьми. Тому в кінці Євангелія від Матея Ісус дає учням важливе доручення: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28:18–20).

Тільки Син знає Отця. Ця фраза впроваджує нас у тайну троїчних стосунків Бога. У біблійній мові знання – це глибокий внутрішній досвід,пережиття чогось чи когось усім своїм єством. Коли говоримо про досвід Бога, Старий Завіт використовує єврейське дієслово«יָדַע/ yada», яке має дуже широке значення і перекладається українською мовою словом «знати». Новий Завіт перекладає «יָדַע/ yada» дієсловом «γινώσκω/ ginosko» – дослівно «знати», але це знання також може бути різним. Коли йдеться про стосунки Отця і Сина, це дієслово має містичні конотації, натомість євангелист Йоан вживає це слово в богословському сенсі паралельно до понять «вірити», «любити Бога», «бачити Бога». Коли ми пізнаємо Бога, то відкриваємо для себе Його безмежну любов – любов Того, Хто віддає за нас Своє життя. Ісус каже: «Як Отець Мій Мене знає, і Я знаю Отця, і життя Своє кладу Я за моїх овець» (Йо 10:15). Тому св. Павло стверджує, що кожен, хто пізнав Бога, служить Йому (Гал 4:9; пор. 1 Сол 1:9)[1].

Син забажав відкрити нам Отця – Його повсякчасну любов та життя, яке Він хоче дати кожній людині. У Євангелії від Йоана в кінці Прологу читаємо: «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, Той об’явив» (Йо 1:18). Слово «об’явив» у грецькій мові передано дієсловом «ἐξηγήσατο / eksigisato» – дослівно означає «пояснив, розтлумачив, зробив детальне роз’яснення, зробив екзегезу». Усе земне життя Ісуса – це відкриття та дарування любові, яка є основою стосунків Пресвятої Тройці. На завершення Прощальної промови (т. зв. Архиєрейської молитви) на Тайній вечері в Євангелії від Йоана Ісус молився до Отця так: «Я об’явив Твоє ім’я людям, яких Ти від світу передав Мені. Вони були Твої, Ти ж передав Мені їх, і зберегли вони слово Твоє. Нині збагнули вони, що все, Тобою дане Мені, – від Тебе; слова бо, Тобою Мені дані, Я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від Тебе Я вийшов, і увірували, що Ти Мене послав» (Йо 17:6–8).

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за Твою любов, яку Ти відкрив нам і дав змогу пізнати. Навчи мене передавати її іншим людям, адже Ти передав нам усе, чого бажає Отець…

Contemplatio (споглядання)

Бог відкрив нам усе, щопотрібно, у Своєму Сині. Щоденне пізнання цього об’явлення у Святому Писанні зумовлює преображення нашого життя та спонукає ділитися новиною про джерело цього досвіду з іншими людьми…

---

[1] W. Schmithals. γινώσκω, γνῶσις, γνωστός. Vol. I., P. 248. H. Balz, G. Schneider (Eds.) Exegetical Dictionary of the New Testament. William B. Eerdmans Publishing Company, Grand Rapids, Michigan 1990.