23-й тиждень після П’ятидесятниці. Понеділок. Молитва подяки Ісуса (Лк 10:22–24 )

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Все передав Мені Отець Мій, і ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити!» 23. Потім, звернувшися до самих учнів, Він промовив: «Щасливі очі, що бачать, що ви бачите. 24. Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули

Коментар до тексту

У Лк 10:1 читаємо, що Ісус висилає на проповідь більше число учнів: «Після цього Господь призначив сімдесят двох інших і послав їх перед собою в кожне місто й місце, куди сам мав прийти.». Відтак читання Євангелії дня, є частиною розповіді про цю місію. Коли учні повертаються до Ісуса, Він підносить молитву подяки та благословення до Отця за успіх їх місії (Лк 10:21–24). Молитва починається наступними словами: «Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: «Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так Тобі подобалося.» (Лк 10:21). Наступні вірші (Лк 10:22–24) творять читання Євангелії дня.

Meditatio (розважання)

«Все передав Мені Отець Мій, і ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити!». Часто для того щоб окреслити стосунки Отця і Сина, Ісус використовує майже поетичну мову, оскільки тут ідеться про тайну стосунків у Бозі, а людська мова є заслаба, щоб передати увесь сенс цієї реальності. Відтак у Лк 10:22 можна наголосити на три важливі дієслова: передати, знати, відкрити. За кожним з цих дієслів криється велика тайна і довга історія стосунків Бога і людини, тому спробую бути лаконічним і звернути увагу тільки на певні напрямки, в яких мали б розвиватися наші рефлексії над цими поняттями.

Отець передав Синові усе, щоб Син міг передати нам вічне життя. В Євангелії від Йоана Ісус каже: «Любить Отець Сина й усе дав Він Йому до рук. Хто вірує в Сина – живе, життям вічним. Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, – гнів же Божий над таким перебуває.» (Йо 3:35–36). Бог хоче, щоб ми через віру отримали це життя і ділилися ним з іншими людьми. Тому в кінці Євангелія від Матея, Ісус дає учням велике доручення: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку.» (Мт 28:18–20).

Тільки Син знає Отця. Ця фраза впроваджує нас у тайну троїчних стосунків Бога. В Біблійній мові знання – це глибокий внутрішній досвід – пережиття чогось чи когось усім своїм єством. Коли говоримо про досвід Бога – Старий Завіт використовує єврейське дієслово «יָדַע/ yada», яке має дуже широке значення і на українську мову перекладається словом «знати». Новий Завіт перекладає «יָדַע/ yada» дієсловом «γινώσκω /ginosko» – дослівно «знати», – але це знання також може бути різним. Коли йдеться про стосунки Отця і Сина це дієслово має містичні конотації, натомість євангелист Йоан вживає це слово в богословському сенсі паралельно до  понять «вірити», «любити Бога», «бачити Бога». Коли ми пізнаємо Бога, то відкриваємо для себе Його безмежну любов – любов Того, Хто віддає за нас Своє життя. Ісус каже: «Як Отець Мій Мене знає, і Я знаю Отця, і життя Своє кладу Я за моїх овець». (Йо 10:15). Тому Св. Павло стверджує, що кожен хто пізнав Бога – служить Йому (Гал 4:9; пор. 1 Сол 1:9).[1]

Син забажав відкрити нам Отця – Його повсякчасну любов та життя, яке Він хоче дати кожній людині. В Євангелії від Йоана в кінці прологу читаємо: «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – Той об’явив.» (Йо1:18). На означення слова «об’явив» в грецькій мові вжито дієслово «ἐξηγήσατο / eksigisato» – дослівно означає «пояснив, розтлумачив, зробив детальне роз’яснення, зробив екзегезу». Усе земне життя Ісуса – це відкриття та дарування любові, котра є основою стосунків Пресвятої Тройці. На завершення прощальної промови (т. зв. Архиєрейська молитва) на Тайній Вечері в Євангелії від Йоана, Ісус молився до Отця наступним чином: «Я об’явив Твоє ім’я людям, яких Ти від світу передав Мені. Вони були Твої, Ти ж передав Мені їх, і зберегли вони слово Твоє. Нині збагнули вони, що все, Тобою дане Мені – від Тебе;  слова бо, Тобою Мені дані, Я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від Тебе Я вийшов, і увірували, що Ти Мене послав.» (Йо 17:6–8).

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за Твою любов, яку Ти відкрив нам і дозволив пізнати. Навчи мене передавати її іншим людям, так як Ти передав нам усе чого бажає Отець…

Contemplatio (споглядання)

Бог відкрив нам усе що нам потрібно у Своєму Сині. Щоденне пізнання цього об’явлення у Святому Писанні, зумовлює переображення нашого життя та спонукає ділитися новиною про джерело цього досвіду з іншими людьми…


[1] W. Schmithals. γινώσκω, γνῶσις, γνωστός. Vol. I. P. – 248. H. Balz, G. Schneider (Eds.) Exegetical Dictionary of the New Testament. William B. Eerdmans Publishing Company, Grand Rapids, Michigan 1990

2 коментарі до “23-й тиждень після П’ятидесятниці. Понеділок. Молитва подяки Ісуса (Лк 10:22–24 )”

  1. Франческа

    Слава Ісусу Христу.Запитання. Хто є Отець, ніхто не знає, крім Сина. Це я розумію. А от хто є Син, ми знаємо, бо Ісус жив і перебував на землі. Це бачили пророки і учні. Прошу пояснити. Дякую.

    1. о. Юрій Щурко

      Слава навіки! Учні до Воскресіння Ісуса не розуміли, що Ісус Єдинородний Син Божий у тринітарному розумінні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *