23-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Прийняти Боже Слово як справді Боже (1 Сол 2:9–14)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Ви пам’ятаєте, брати, про наш труд та про працю: вночі і вдень ми працювали, щоби з вас когось не обтяжити, та проповідували вам Божу Євангелію. 10. Ви й Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими. 11. Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей, 12. просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, Який вас кличе до Свого Царства і слави. 13. І тому ми також дякуємо Богові безперестанку за те, що ви, ледве почувши від нас Слово Боже, прийняли його не як слово людське, а як воно є справді – як Боже Слово, що й діє у вас, віруючих. 14. Ви бо, брати, почали наслідувати Божі церкви, що в Юдеї, у Христі Ісусі, бо й ви терпіли те саме від ваших земляків, як і вони від юдеїв».

Коментар до тексту

У цьому уривку Павло пригадує солунянам про своє служіння Словом та його співробітників у їхньому місті та дякує їм не тільки за належне прийняття цього Слова, але й подальше, уже їхнє, свідчення іншим. Греки вважали ручну роботу обов’язком рабів, проте Павло і його співробітники працювали власними руками для того, щоб показати приклад солунянам та полегшити їм тягар підтримки місіонерів (вв. 9–10; пор. 1 Сол 5:13). Апостол був справжнім духовним батьком для тих, які завдяки його служінню наново народилися у Христі (в. 11; пор. 1 Кор 4:15; Флм 10). Достойне життя солунян перед Богом мало викликати повагу тих, які не були членами Церкви (в. 12; 1 Сол 4:1, 12). У часі Павла етика та вивчення моралі не були частиною релігійних, але філософських рефлексій, і тому в суспільстві, у якому бракувало загальноприйнятих моральних стандартів, свідчення справжнього християнського життя було вкрай важливим. Життя християн відповідало законам Царства Ісуса, яке кидало виклик устрою царства кесаря. Проголошення Ісуса як справжнього Царя підривало владу римського імператора й налаштовувало місцеве населення супроти християн (Ді 17:7), тому що відмовитися від вірності кесареві означало відмовитися від багатьох соціальних, релігійних та громадських обов’язків. З цієї причини віруючі переживали переслідування. Однак прийняття живого та діяльного Божого Слова – Доброї Новини (Ді 8:14; 13:46; 2 Тим 2:9) − свідчило про те, що ця звістка походила від Бога, а не людей і вартувала того, щоб за неї терпіти (в. 13–14)[1].

Meditatio (розважання)

«І тому ми також дякуємо Богові безперестанку за те, що ви, ледве почувши від нас Слово Боже, прийняли його не як слово людське, а як воно є справді – як Боже Слово, що й діє у вас, віруючих». Парадокс Божого Слова полягає в тому, що воно відкривається нам через слово людське. Ця зовнішня форма передачі вічного й безмежного через обмежене й тимчасове інколи є найбільшою перешкодою для того, щоб найповнішою мірою відкритися та скористати з дієвості та життєдайності Божого Слова.

Подібно як у Воплоченні Бог умалив та обмежив Себе в людському тілі (пор. Флп 2:5–11), так само і Боже Слово, щоб дійти до нас, зодягається у слово людини, мову людини – те, що уможливлює стосунки та спілкування. Через гріхопадіння ми маємо дуже редукований погляд на людину та вартість її слова – часто не цінуємо ні саму людину, ні її слово. І тому, коли Бог звертається до нас у людському слові, ми не просто не здаємо собі справи, що відбувається в цей момент, а навіть потрафимо ігнорувати Його Слово. Людині складно уявити, що за нібито «звичайним» словом присутня тайна незвичайного Божого діяння, тайна незбагненної Божої преображуючої сили.

Якщо ми приймаємо Боже Слово таким, яким воно є насправді, як дійсно Боже Слово, тоді це Слово діє у відповідь на нашу віру. І то діє з такою силою, з якою це може робити тільки Боже Слово. Бог завжди шанує нашу волю. Коли ж ми з вірою відкриваємося на Його Слово, то відкриваємо перед Ним своє серце, добровільно підкоряємося Йому і віддаємося на Його волю. Тоді Бог діє так, як може діяти тільки Бог. Тоді Боже Слово, яким Бог створив світ («Словом Господнім створене небо, і подихом уст Його – уся його оздоба» – Пс 32:6), підтримує світ («Він (Христос) – відблиск Його слави, образ Його істоти, підтримуючи все Своїм могутнім Словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині» – Євр 1:3) і буде судити світ («Хто Мене відкидає і слів Моїх не приймає, має той суддю свого: Слово, яке Я вирік, судитиме його дня останнього» – Йо 12:48), перетворює та приводить у відповідність до Божого задуму / порядку усе наше життя.

Oratio (молитва)

Отче Небесний, дякую Тобі за Ісуса – Твоє Слово до кожної людини…

Contemplatio (споглядання)

Автор Послання до Євреїв каже: «Слово – живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця. 13. Нема створіння, скритого від Нього; усе оголене і явне перед очима Того, Кому ми маємо звіт дати» (Євр 4:12–13). Постійне відкриття на це Слово дозволяє Богові робити Його роботу в нашому житті. Ісая каже: «Як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб вона родила й ростила та давала насіння тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто їсть, 11. отак і Моє Слово, що виходить у Мене з уст, не повертається до Мене порожнім, але чинить те, що Я хочу, довершує те, за чим Я його вислав» (Іс 55:10–11).

---

[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 1 Thess 2:9–14.