22-й тиждень після П’ятидесятниці. Четвер. Спокуси учнів Ісуса (Лк 9:49–56)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Озвався Йоан і каже: «Наставниче, ми бачили одного, що Твоїм ім’ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами.» 50. Ісус же сказав до нього: «Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами.» 51. А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), Він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму. 52. Отож вислав посланців перед Собою. Пішли вони й увійшли в якесь село самарянське, щоб Йому приготувати. 53. Та самаряни Його не прийняли, бо Він подорожував до Єрусалиму. 54. Бачивши це учні Яків та Йоан, сказали: «Господи, хочеш – ми скажем, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх.» 55. Ісус, обернувшись, почав їм докоряти. 56. І вони пішли в інше село

Коментар до тексту

Цей текст євангельського читання містить у собі дві дуже важливі теми:

1). У вв. 49–50 євангелист Лука розповідає про ставлення Ісуса до людей, які роблять Божі діла Його ім’ям (хоча формально не належать до спільноти учнів);

2) Вірші 51–56 розповідають про початок подорожі Ісуса до Єрусалиму. Ця подорож описана у Євангелії Луки з 9-ї по 19-ту глави та містить у собі найбільшу порцію навчання Ісуса в цьому Євангелії. Подорож починається (як врешті й закінчується) з невдачі місії апостолів у Самарії, на яку вони реагують дуже гостро. Ісус натомість докоряє апостолам за швидку та емоційну реакцію і подорож до Єрусалиму продовжується…

Meditatio (розважання)

«Господи, хочеш – ми скажем, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх.» Як і до всіх людей, до християн також приходять спокуси жити за логікою світу, а не «за Христом» (Рим 15:5; Кол 2:8). Часто це можуть бути спокуси долати зло його ж методами – «ламати через коліно», або ж використовувати владу для власного добра. Бог же ж від моменту гріхопадіння вибирає іншу стратегію – Він кличе Авраама (пор. Бут 12:1–3) й починає довгу Історію Спасіння, щоб виховати, наскільки це можливо, нову людину, а що не можливо – спасти у Христі.

На початку свого земного служіння Ісус також мав спокуси: перетворити каміння на хліб (спокуса – використовувати сили заради свого власного блага; спокуса егоїстичної безпеки – Мт 4:3–4); зістрибнути з крила храму (очікуючи бути підхопленим свого роду небесним парашутом;  спокуса одержати велику кількість послідовників шляхом чудес і магії; спокуса дешевої популярності – Мт 4:5–7); тимчасово поклонившись дияволу, отримати всі царства світу цього (спокуса здобути панування над секулярними державами, пішовши на компроміс зі злом; спокуса світської влади – Мт 4:8–10). Але Ісус подолав ці спокуси.[1]

Пишучи до переслідуваних християн, апостол Петро казав: «Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти.» (1 Пт 5:8). Цікаво, що в юдейському Талмуді числовий еквівалент єврейського слова «ha-shatan» дорівнює 364 – це  означає, що у всі ці дні сатана має дозвіл діяти як обвинувач, але не може цього робити в День Покути – Yom Kippur (כִּפּוּר יוֹם).[2] Про цей день читаємо в книзі Левіт 16 – він вважається найважливішим днем у єврейському календарі. В День Покути первосвященник приносив жертву за свої гріхи та гріхи народу і зі жертовною кров’ю входив у Святая Святих – спочатку Намету Зборів, а потім Храму, – де 7 разів окроплював кришку (віко) кивоту Завіту. Це віко з євр. на укр. мову  дослівно можна перекласти як «сидіння милосердя» (the mercy seat).

Автор послання до Євреїв підкреслює, що старозавітний первосвященник мусів входити у Святая Святих кожного року, але не міг відкрити нам дороги до справжньої святині, яка приготована для нас на небі, але «Христос же, з’явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю, увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення… Власне тому Він і є посередник Нового Завіту, щоб після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту вибрані одержали обітницю вічного спадкоємства.» (Євр 9:11–12, 15). Тому Ісус, який приніс нам очищення від гріхів та зруйнував владу сатани над нами, а також «тому, власне, що страждав і Сам був випробуваний, Він може допомогти тим, що проходять через пробу». (Євр 2:18).

Oratio (молитва)

Ісусе, Ти став людиною і прожив життя, в якому диявол спокушав Тебе. Даруй мені силу не піддаватися на спокуси й не відходити від Твого прикладу, як насправді бути людиною…

Contemplatio (споглядання)

В посланні до Римлян апостол Павло каже: «Бог же терпеливости й утіхи, за прикладом Христа Ісуса, нехай дасть вам, щоб ви між собою однаково думали за Христом Ісусом» (Рим 15:5). Є дві дороги до щастя – одна правильна, а інша – ні. Вибір дороги залежить від способу думання, пріоритетів та остаточних цілей. Пізнаючи Христа – можна краще зрозуміти, який вибір слід зробити…


[1] B. M. Metzger. The New Testament. Its Background, Growth, and Content. Third Edition. Abingdon Press Nashville 2003, P. – 132 – 134

[2] R. L. Eisenberg. The JPS guide to Jewish traditions (1st ed.). Philadelphia: The Jewish Publication Society 2004, P. – 649

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *