22-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Усе чиніть в ім’я Господа Ісуса (Кол 3:17–4:1)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«І все, що б ви тільки говорили й робили, – усе чиніть в ім’я Господа Ісуса, дякуючи Богові Отцеві через Нього. 18. Жінки, коріться чоловікам, як воно в Господі личить. 19. Чоловіки, любіть жінок і не будьте прикрі супроти них. 20. Діти, слухайтеся батьків у всьому, бо це Господеві вгодне. 21. Батьки, не дратуйте дітей ваших, а то впадуть на дусі. 22. Раби, слухайтесь у всьому панів земних, працюючи не лише про людське око, щоб людям вподобатися, але у простоті серця, у Господнім острасі. 23. Усе, що тільки чините, робіть від душі, як для Господа, а не як для людей, 24. знаючи, що приймете від Господа нагороду – спадщину. Служіте Господеві Христові! 25. Хто кривдить, візьме відплату за те, що скривдив, без огляду на особу. 4:1. Пани, віддавайте слугам те, що справедливе й належне, знаючи, що й ви маєте Пана у небі».

Коментар до тексту

У цьому уривку св. Павло пропонує короткі напрямні для життя християнської родини у стародавньому світі. Цей т. зв. Домашній кодекс (як і в Еф 5:21–6:9 та 1 Пт 3:1–7) вказує на те, як віра в Ісуса, Його влада у нашому житті повинні виявлятися у найбільш конкретній соціальній одиниці – родині. Язичники закидали християнам, що вони є загрозою для усталеного патріархального, соціального порядку. Павло натомість демонструє, як цей патріархальний порядок може потрохи змінюватися через практику постійної взаємної любові та поваги, за прикладом самого Ісуса Христа[1].

Meditatio (розважання)

«І все, що б ви тільки говорили й робили, – усе чиніть в ім’я Господа Ісуса, дякуючи Богові Отцеві через Нього». Павло хоче, щоби християнський спосіб мислення – християнський дух – проникав у всі без винятку сфери життя, а головно такі основоположні суспільні клітини, як родина. Так само, як і в Еф 5:21–6:9, Павло говорить про жінок, чоловіків, дітей, батьків, рабів та панів. Так виглядало тодішнє суспільство, і апостол хотів, щоб стосунки в ньому перемінювалися на основі прикладу жертовної любові Христа. Розглядаючи подібний текст у посланні до Ефесян, я представив ставлення Павла до інституції рабства (див. 18-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Один Бог для всіх людей (Еф 5:33–6:9)). Тут лише скажу, що Павло також говорить про покарання для панів, які кривдять рабів, і то без огляду на особу (в. 25)! Перед Богом усі рівні![2].

У посланні до Филип’ян Павло каже: «Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. 6. Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич Cвою рівність із Богом, 7. а применшив Cебе Cамого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, 8. Він понизив Себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж хресної. 9. Тому і Бог Його вивищив і дав Йому ім’я, що понад усяке ім’я» (Флп 2:5–9). Через послух та абсолютний кенозис аж до смерті на хресті Ісус був прославлений. І найважливіше ім’я Ісуса, що понад усяке ім’я, – Господь! У першій проповіді у день П’ятдесятниці апостол Петро сказав до своїх одноплемінників: «Нехай, отже, увесь дім Ізраїля напевно знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, Якого ви розіп’яли» (Ді 2:36), і тому важливо, «щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею 11. і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця» (Флп 2:10–11).

Ми, християни, повинні усе робити в ім’я Господа Ісуса, наслідуючи Його приклад смирення та любові. Тут ідеться про усвідомлене наслідування прикладу справжньої величі особи. Робити щось так, як би це зробив Христос, означає визнавати Його рацію, приймати Його розв’язки для всіх складних ситуацій щоденного життя і бути абсолютно переконаним, що альтернативи не існує. Через Свою безмежну любов Христос був прославлений. Завдяки наслідуванню Його прикладу у всіх сферах життя ми зробимо неможливе можливим. Будь-які соціальні, економічні чи політичні проблеми перестають видаватися безвихідними, якщо християни матимуть довіру й відвагу робити все в ім’я Господа Ісуса – Його благодаттю і за Його прикладом. Тут ключове слово «усе», яке двічі вжито у в. 17, означає, що не можна трошки щось робити в ім’я Ісуса і сподіватися на гарний результат. Для реального ефекту Євангеліє Ісуса не можна розбавляти або підходити до нього вибірково…

Oratio (молитва)

«Великий наш Господь, велика Його сила, і розумові Його немає міри» (Пс 147:5).

Contemplatio (споглядання)

У цьому уривку Павло закликає: «Служіте Господеві Христові!» (Кол 3:24). Служіння Ісусові Христові можливе тільки після усвідомлення того, як, чому і для чого Христос послужив і служить нам. Переживши досвід Його служіння, ми самі захочемо служити іншим і все робити в ім’я та за прикладом Ісуса. Така постава змінюватиме навколишній світ краще, ніж рецепти усіх економістів, експертів і т. д. Бог хоче докорінно усе перемінити, а для того потребує нашої довіри до Його плану та нашої готовності робити все в Його ім’я…

---

[1] N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 465.

[2] D. J. Leahy. The Epistle to the Colossians. In B. Orchard, E. F. Sutcliffe (Eds.), A Catholic Commentary on Holy Scripture. Toronto. New York. Edinburgh: Thomas Nelson 1953, P. 1136.