2-й тиждень після Пасхи. Середа. Коли починається вічне життя (Йо 5:17−24)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«А Ісус їм відрік: “Отець Мій творить аж по сю пору, тож і Я творю”. 18. За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити Його – не тільки за те, що Суботу порушував, а й за те, що Бога Своїм Отцем називав, робивши Себе рівним Богові. 19. І відповів їм Ісус, кажучи: “Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від Себе Самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що Той робить, те так само й Син робить. 20. Отець бо любить Сина й усе появляє Йому, що Сам чинить. І більші від цих діла появить Йому, щоб ви дивувалися. 21. Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче. 22. Отець бо не судить нікого, а Синові дав Він суд увесь, 23. щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав Його. 24. Істинно, істинно говорю вам: хто слухає Моє Слово й у Того вірує, Хто послав Мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя”».

Коментар до тексту

У Йо 5:1−18 читаємо, що Ісус зціляє розслабленого чоловіка в Суботу. Мовою Йоана – це третій знак (чудо) Ісуса у Четвертому Євангелії (перший у Кані – Йо 2:1−11; другий – також у Кані, коли Ісус зціляє сина цісарського урядовця, – Йо 4:43−54). Релігійні провідники народу дуже роздратовані тим, що зцілений чоловік, за наказом Ісуса, узяв своє ложе і ходив, чим, на їхню думку, порушував заповідь святкування Суботи. Ніхто з них не помітив зцілення, але всі зауважили порушення видуманого припису щодо святкування Суботи. Ісус, відтак, наголошує, що так само, як діє Його Отець, так і Він не обмежується у Своїй діяльності їхніми уявленнями та приписами. Починаючи від Йо 5:17 і до кінця глави, Ісус пояснює юдеям природу Свого авторитету та причини Своєї поведінки. Тому вся розповідь, частиною якої є сьогоднішнє Євангеліє, зосереджена на особі Ісуса, Його владі та авторитеті. Читання двох наступних днів будуть присвячені подальшому осмисленню цієї теми. Конкретно у читанні цього дня Ісус наголошує: усе, що Він чинить, випливає з волі Отця та підпорядкування Його планові. Саме від Отця Ісус отримав владу над життям і смертю, а також право суду, тому всі повинні почитати Сина так, як почитають Отця.

Meditatio (розважання)

«Істинно, істинно говорю вам: хто слухає Моє Слово й у Того вірує, Хто послав Мене, – живе життям вічним, і на Суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя». У Євангеліях вислів Ісуса «Істинно, істинно» (у грецькому оригіналі це подвійне Амінь: Ἀμὴν ἀμὴν/ Amen amen) завжди впроваджує дуже важливе навчання Ісуса, слугує своєрідним засобом привернення уваги до Божого об’явлення. У Йо 5:24 Ісус хоче сказати, що вічне життя в людині починається не після смерті, але тоді, коли особа слухає Його Слово і вірить в Отця. Сам Ісус є Словом Отця до нас, Словом, яке сталося тілом і оселилося між нами (Йо 1:1, 14).

Прийняти Ісуса – означає впустити у своє життя Бога, відкритися на дар спасіння у Його Єдинородному Сині. Отець хоче, «щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають». Не приймаючи Христа, не шануючи Його, ми відмовляємося від справжнього Життя. У своєму Першому соборному Посланні Йоан каже: «Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, – 2. а життя об’явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, – 3. що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність – з Отцем і з Його Сином Ісусом Христом» (1 Йо 1:1−3).

Ісус запевняє, що ми уже тут, на землі, до тілесного Воскресіння можемо жити вічним життям – життям самого Бога. Тіло може померти, але вічне життя залишиться, і тому воскресіння буде воскресінням на життя, а не на суд. Людина, яка жила з Христом у цьому світі і померла фізичною смертю (!), має у собі таке життя, завдяки якому вона не буде засуджена, мовою Йоана − «на Суд не приходить». Потрібно слухати Слово Ісуса і вірити, що Його послав Отець і що в цьому Слові ми зустрічаємося з Богом. Хтось може спитати: «І що є предметом цього Слова?». Відповідь проста − сам Ісус. У Євангелії від Йоана Він постійно говорить про Себе, представляє Себе словами. Він каже: Бог послав Мене. Я − Його Єдинородний Син. Я − Син Людський, що прийшов з небес. Я – Хліб Життя, Світло світу, Добрий Пастир, Воскресіння, Життя, Дорога, Правда тощо. В інших Євангеліях Ісус постійно говорить про Царство Боже; у цьому Євангелії – про Самого Себе[1].

Oratio (молитва)

Ісусе, навчи мене бути відкритим на Твоє Слово – приймати Бога у своє життя…

Contemplatio (споглядання)

Читання Євангелія від Йоана – не легка вправа. Цей текст запрошує нас радше відкритися на Бога, ніж зрозуміти Його, радше прийняти Його у своє життя, ніж просто усе розставити на полички розуму. Йоан навчає, як переживати Бога, відчувати Його, а не лише розповідати про Нього. Євангелист хоче, щоб ми, читаючи це слово про Бога, пережили зустріч із справжнім Словом Бога, зверненим до нас…

---

[1] R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 376.