2-й тиждень після Пасхи. Четвер. Вибір на користь Життя (Йо 5:24−30)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Істинно, істинно говорю вам: Надходить час – ба, вже й тепер він, коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши – оживуть. 26. Бо як Отець має Життя у собі, так і Синові дав, щоб мав Життя у Собі. 27. І владу Йому дав суд чинити, Він бо – Син Чоловічий. 28. І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос Його вчують, 29. і вийдуть ті, що чинили добро, на Воскресіння Життя. А ті, що зло чинили, воскреснуть на суд. 30. Не спроможен Я нічого діяти від Себе Самого. Суджу Я так, як чую, і суд Мій справедливий, бо шукаю Я не Своєї волі, лише волі Того, Хто послав Мене».

Коментар до тексту

Зціливши розслабленого чоловіка в Суботу (Йо 1:1−18), Ісус зустрічається з гострою критикою релігійних провідників народу, бо зцілений ніс своє ліжко і, на їхню думку, порушив приписи щодо зберігання Суботи. У відповідь на агресію Ісус каже, що Він чинить те саме, що і Його Отець. Увесь подальший наратив Йо 5 − це опис незбагненної єдності Отця і Сина. Цей текст не є легким для читання, і цьому не слід дивуватися, адже євангелист намагається передати людською мовою тайну стосунків між особами Пресвятої Тройці, для окреслення яких жодна людська мова не має відповідних слів. Колись св. Августин сказав: «Ми говоримо про Нього, тільки щоб не мовчати». Ісус глибоко усвідомлює Своє Синівство, яке дозволяє Йому говорити про Отця з глибокою повагою та любов’ю. Він також усвідомлює Свою рівність з Отцем, тому коли говорить, що Отець дав Йому Життя (в. 26) чи владу (в. 27), це не означає, що Він отримав частково Життя чи владу – Ісус отримав їх в абсолютному значенні, і при цьому Отець їх не втратив[1].

Meditatio (розважання)[2]

«Істинно, істинно говорю вам: Надходить час – ба, вже й тепер він, коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши – оживуть». Ці слова можна пояснити так: у духовному плані Ісус бачить світ як величезний некрополіс, але прийшов час, коли духовно мертві почують голос Сина Божого, який кличе їх до Життя, і тоді ті, які відгукнуться вірою, духовно оживуть, тобто матимуть у собі Боже життя. Богослови називають цей стан інавгураційною есхатологією – уже в цьому світі Боже життя починає проростати у людині.

Багатолітні уповання Ізраїлю на Воскресіння виявлялися у вірі в те, що Бог колись установить на землі справедливість – приведе усе до порядку, виявить та покарає зло, а тих, які пильнують Господніх доріг, оправдає та винагородить. І навіть більше, Творець поверне усіх у тілесну оболонку, у якій людина переживатиме свою остаточну участь. Словами сьогоднішнього Євангелія Ісус каже, що воскресіння померлих уже почалося через Його діяння. У Йоана ця тема сягне кульмінації у воскресінні Лазаря (Йо 11) і піде далі до Смерті Ісуса та Його виходу на той бік смерті у повній славі Воскреслого Життя (Йо 20−21).

У Пролозі Йоан уже повідомив: «Котрі ж прийняли Його – тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я Його вірують; 13. які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише – від Бога народилися» (Йо 1:12−13). У розмові з Никодимом Ісус також говорив про духовне народження (Йо 3:1−21). Народжені згори отримують новий духовний досвід, життя Духа, який стає у них «джерелом такої води, яка струмує в життя вічне» (Йо 4:14), такі люди після фізичної смерті переходять до Життя. Чудо воскресіння входить у них із зустріччю з Ісусом, і тому коли вони помруть тілесною смертю, ця смерть не зможе відібрати від них отриманого нового життя. Те, що Бог робить тепер, Він завершить у майбутньому, коли нинішнє «воскресіння» (духовне народження людини!) – нове народження у часі земного життя, здійснить у підсумку повне тілесне воскресіння (Йо 5:28−29), яке сталося з Ісусом. Це тілесне воскресіння у кінці часів богослови називають «сповненою есхатологією». Важливо, однак, розуміти, що спасіння відбувається уже тепер і залежить від рішень, які ми приймаємо на щодень, оскільки віра – це те, чому ми надаємо перевагу. Суд у житті людини відбувається вже тепер, але винесений і завершений буде після смерті.

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за дар нового Життя…

Contemplatio (споглядання)

Євангелист Йоан запрошує нас до пильності – Син Божий має повну владу судити і давати Життя, тому що Він − Син Чоловічий / Син Людський. Саме у ставленні до людськості Ісуса, залежно від прийняття чи неприйняття Його шляху, людина буде суджена за її вчинками. Вислів «Син Чоловічий», який використовує Ісус (Йо 5:27), повертає нас до пророцтва Даниїла 7. Тут бачимо таємничу постать, якій дана влада над світом, а особливо влада здійснювати справедливий Божий суд над тиранами і силами зла, які пригнічують Божий народ. Бог здавна бажає привести світ до порядку, і тепер, через Свого Сина, Він нарешті доводить це до кінця. Але народження нової тварі стане можливим лише тоді, коли зло буде назване на ім’я, коли буде викрите й усунуте те, що занапастило творіння. Ось для чого потрібен суд. Звідси постає запитання: «Як ця віра впливає на наше життя у світі, де, як і раніше, буяє тиранія і несправедливість?»


[1] The Navarre Bible. Saint John’s Gospel. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 78−79.

[2] Розважання та запрошення до споглядання над текстом основані на: W. Leonard. The Gospel of Jesus Christ according to St John. In B. Orchard, E. F. Sutcliffe (Eds.), A Catholic Commentary on Holy Scripture. Toronto. New York. Edinburgh: Thomas Nelson 1953, P. 990; П. Дюмулен. Евангелие от Иоанна. Комментарий (пер. с фр.). Москва, Паолине 2006, С. 72−73; T. Wright. John for Everyone. Part 1: Chapters 1−10. London SPCK 2014, P. 62−64.

2 коментарі до “2-й тиждень після Пасхи. Четвер. Вибір на користь Життя (Йо 5:24−30)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *