2-га неділя після П’ятдесятниці. Покликання апостолів (Мт 4:18−23)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: 19. Ідіть за Мною, Я вас зроблю рибалками людей.” 20. І ті негайно кинули сіті й пішли за Ним. 21. Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. 22. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за Ним. 23. І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу і всяку недугу в народі».

Коментар до тексту

У цьому уривку Євангелія Матей розповідає про покликання апостолів – двох пар рідних братів, які, на перший погляд, найменше відповідали завданням, які Господь приготував для них. Усі четверо були рибалками і тяжко працювали на Галилейському озері, щоби прогодувати свої родини. Ніхто з них не мав часу на вивчення Божого Закону, роздумів над ним, а також часу для реалізації його приписів. Усі четверо були простими, щирими людьми, які вранці вручали своє життя Богові і бралися до важкої праці. З малого світу на березі Галилейського озера Господь покликав їх для того, щоб вони, пізнавши Його слова і діла, сповістили про це усьому світові.

Meditatio (розважання)

«І ті негайно кинули сіті й пішли за Ним». Цю простоту, безпосередність і таку щиру здатність до ризику Господь використає як їхні найсильніші сторони. Коли вони почули голос Христа, то не робили ґрунтовного критичного аналізу Його пропозиції, а негайно залишили все і назавжди «пішли за Ним», мовою Євангелія це означає, що вони стали на дорогу учнів Ісуса.

Коли я роздумую над цими рядками, то приходжу до усвідомлення, що з Богом можна поводитися тільки так і не інакше − або ми у простоті серця і благоговінні духа повністю відкриваємося на Нього, або назавжди залишаємося замкнуті в маленькому світі своїх дрібних розрахунків та корисливих мрій. Господь використав їхні відкриті серця як чистий аркуш, на якому написав послання любові до всіх людей. Вони не викривили цього послання, а радісно й мужньо засвідчили його аж до жертви власного життя.

Те, що пережили апостоли поруч із Христом, зумовило незбагненну свободу їхньої поведінки – у Христі вони відкрилися на грандіозний Божий задум стосовно усіх людей. Для того, щоб зрозуміти духовну логіку цього недільного читання, зрештою, усвідомити для себе, «у що прості рибалки дали себе втягнути» та до чого через цю євангельську розповідь Господь закликає мене і тебе, слід поглянути на неї в контексті читань Літургійного року, тобто текстів двох попередніх неділь − П’ятдесятниці та Неділі всіх святих.

У празник П’ятдесятниці церква читає Євангеліє про Нове Життя, яке Господь хоче подарувати кожній людині. Уривок з Євангелія від Йоана (7:37−52) дуже конкретно вказує на спосіб, як це має відбутися. Використовуючи символіку води, яка дає цілком нову якість життя, Ісус говорить про Святого Духа: кожен, хто повірив в Ісуса (довірив Йому своє життя), отримує обіцянку, що в ньому буде мешкати Дух – особистісна та оновлююча присутність Бога. Книга Діянь апостолів засвідчує, що на п’ятдесятий день після Воскресіння Ісуса ця обіцянка сповнилася − на апостолів зійшов Святий Дух (пор. Ді 2:1−11), Який повністю перемінив їхнє життя − з переляканих та розгублених людей вони перетворилися на енергійних та відважних свідків (див. цілу Книгу Діянь).

У першу неділю після П’ятдесятниці згадуємо всіх святих – тих осіб, які впродовж історії Церкви, прийнявши благодать Святого Духа, були завжди готові свідчити Христа (пор. Мт 10:32−33), навіть якщо це вимагало ставити Бога понад усе (пор. Мт 10:37−38), та долати найрізноманітніші перешкоди та спокуси (пор. Мт 19:27−30). Читання з Апостола цієї неділі (Рм 2:10−16) каже, що все це стало можливим завдяки одній дуже важливій рисі, якою можна охарактеризувати поведінку учнів Ісуса в усіх часи, – вірі, яка в біблійній мові означає радикальне довір’я свого життя Христові (пор. Євр 11:38−12:2).

Той, хто пережив досвід Нового Життя у Христі, на знак вдячності завжди відповідає Йому цілковитою довірою свого життя…

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені серце, здатне відповідати на Твій заклик…

Contemplatio (споглядання)

Друга неділя після П’ятдесятниці, пригадуючи нам покликання апостолів, каже, що Господь ще не завершив Своє діло Нового Творіння (пор. 2 Кор 5:17). Як колись звичайним рибалкам – «Симонові, що звався Петром, та Андрієві – його братові, а також Якову, синові Заведея, та Йоанові – його братові (пор. Мт 4:18, 21)» – Ісус сьогодні каже до мене і до тебе: «Ідіть за Мною, Я вас зроблю рибалками людей». Тепер, як і тоді, серед численних викликів та небезпек цей заклик виглядає надто радикальним та шокуючим. Коли до Ісуса «приносили всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданням, біснуватих, сновид, розслаблених, Він оздоровлював їх» (Мт 4:24). Сьогодні таких людей навколо не менше, й Ісус сподівається, що коли ми відповімо на Його заклик, Він зможе дати нам силу Свого Духа та радість буття Нового Творіння, щоб уже через нас – таких простих і слабких, як ці рибалки, преображувати навколишній світ.

1 коментар до “2-га неділя після П’ятдесятниці. Покликання апостолів (Мт 4:18−23)”

  1. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    О. Юрій, дякую Вам!
    Читаючи Ваші розважання, вкотре переконуюсь, що порядок щоденних Літургійних читань на протязі Церковного року не є випадковим. Дух промовляє до Христовоі Церкви…
    Кожного дня маємо Слово від Бога, одне і те саме Слово звучить для дуже багатьох християн у світі… Отже, яке воно важливе!
    Як же повинна Церква, тобто, кожен із нас, пам‘ятати його, молитися ним, а, головне,- ним жити на протязі дня!
    «Ідіть за Мною, – Я зроблю вас ловцями людей!». (Мт.4:19)
    Це Ісус Христос кличе кожного з нас допомагати Йому спасати світ…
    Багато років тому я просила Ісуса, щоб Він зробив мене рибалкою людей. Це було на морі. Кожного ранку я вставала зі сходом сонця, молилася на узбережжі, а потім трохи бігала вздовж моря, робила вправи… Одного разу, йдучи на море, помітила, що на березі вже є люди, і вони щось збирають… у мішки. Як виявилося, вночі був сильний шторм і приплив, – і на берег викинуло дуже багато риби! Я побігла вздовж узбережжя, ловила руками рибу і кидала її назад в море, щоб жила… І якось сама по собі зродилася в душі коротка молитва: « Боже, зроби мене ловцем людей!.. »Я бігла, рятувала рибу і весь час так молилася… Пройшли роки… Я дуже вдячна Господу за вислухану молитву, за те, що Він мене веде, що дав мені служіння у спільноті.
    Це сьогоднішнє Слово – для кожного з нас! Жниво велике, робітників мало… Молімося, щоб Господар жнив вислав на поле Своїх женців, і самі берімося за роботу!
    Є різні дари Святого Духа, є різні служіння, бо «кожному дається виявлення Духа на користь… А все оце чинить один і той самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче.»
    (1 Кор.12:7;11)
    Але є одне служіння, яке Господь доручив усім християнам, без винятку. Це – служіння примирення.
    Про це чітко написано в Святому Письмі:
    «Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,… і поклав у нас Слово примирення.
    Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!»
    (2 Кор.5:18-20)
    — Боже, благослови всіх нас на голошення Доброї Новини, щоб кожне слово з наших уст було від Тебе, щоб ми силою Твого Духа могли здобували душі для Христа! Амінь.

Залишити відповідь до Людмила Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *